Стабільна дискусія в Україні точиться навколо податків. Чи потрібно їх зменшувати? На мою думку, економічний розвиток країни залежить не від податкової ставки, а від інвестиційної привабливості, прозорого адміністрування податків та правоохоронної системи, що працює.

Не важливо, яку ставку ПДВ ви сплачуєте, 20% чи 10%, якщо щодня до вас можуть прийти з обшуками, заблокувати бізнес чи витратити ваші податки на барабани в укриттях (не зроблені).

Нижчі податкові ставки можуть посилити нерівність у доходах

Звернемося до досліджень глобальних авторитетних організацій. У дискусіях про економічне зростання роль зниження податків часто займає центральне місце. Загальноприйнято вважати, що зниження податкових ставок стимулюватиме економічну активність і призведе до вищих темпів зростання. Однак нещодавні дослідження провідних інституцій, таких як McKenzie, The Economist та Центр економічних та політичних досліджень (CEPR), свідчать про те, що реальність є набагато складнішою.

Згідно з останнім дослідженням McKenzie, хоча зниження податків дійсно може стимулювати економічну активність у короткостроковій перспективі, воно не обов’язково призводить до довгострокового, стійкого економічного зростання.

Вигоди від зниження податків часто нівелюються пов’язаними з ним витратами, такими як збільшення державного боргу та скорочення державних інвестицій. Це свідчить про те, що вузького фокуса на зниженні податків недостатньо.

Натомість потрібно створювати сприятливі інвестиційні умови, такі як стабільне політичне та економічне середовище, надійна нормативно-правова база та ефективна інфраструктура.

Аналіз The Economist ще більше ускладнює картину. Він вказує на те, що хоча нижчі податкові ставки можуть стимулювати громадян та бізнес до роботи, заощаджень та інвестицій, вони також можуть посилити нерівність у доходах.

Цей зростаючий розрив між багатими та бідними може перешкоджати економічному зростанню. Тому, окрім зниження податкових ставок, ми також повинні прагнути зменшити нерівність у доходах і забезпечити більш справедливий розподіл вигод від економічного зростання.

Нарешті, ЦЕПР підкреслює важливість міжнародної торгівлі для економічного зростання. Країни, які більше інтегровані в глобальні торговельні мережі, як правило, демонструють вищі темпи економічного зростання. Це пояснюється тим, що міжнародна торгівля дозволяє країнам спеціалізуватися на виробництві товарів і послуг, в яких вони мають порівняльну перевагу, що призводить до підвищення продуктивності та економічної ефективності.

Що потрібно для економічного зростання

Як представники банківського сектору, ми розуміємо важливість стабільної та зростаючої економіки. Ми вважаємо, що необхідний цілісний підхід до економічного зростання, який виходить за рамки зниження податків.

Цей підхід має включати розвиток сприятливих інвестиційних умов, зусилля зі зменшення нерівності доходів, а також прагнення до більш повної інтеграції у світові торговельні угоди.

Насамкінець, хоча зниження податкових ставок може відігравати певну роль у сприянні економічному зростанню, воно не є панацеєю від усіх бід. Для сталого економічного зростання ми повинні вийти за рамки зниження податків і прийняти більш комплексний підхід. Орієнтуючись у складнощах глобальної економіки, пам’ятаймо, що нашою метою має бути не просто зростання заради зростання, а зростання, яке приносить користь усім членам суспільства.

Нижче я навожу порівняльну таблицю. Рейтинг країн за ВВП на душу населення та середня податкова ставка в них. Жодної закономірності між добробутом та податками немає.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»                                                                                  Джерело

Щоби наздогнати Польщу за рівнем ВВП, нам треба 10 років зростати на 17,4%. Чому це неможливо з поточною обліковою ставкою

Облікова ставка – це відсоткова ставка, яку центральний банк (в Україні – це Національний банк України) стягує з комерційних банків за кредити. Знижуючи облікову ставку, центральний банк здешевлює позики для бізнесу та фізичних осіб. Це може призвести до збільшення попиту на споживчі товари та послуги, що може стимулювати економічне зростання.

Існує багато доказів того, що зниження облікової ставки може призвести до збільшення попиту на споживчі товари. Наприклад, дослідження Міжнародного валютного фонду показало, що зниження облікової ставки на 1 відсотковий пункт може призвести до збільшення споживання від 0,5 до 1%.

Наразі облікова ставка НБУ – 25%, що унеможливлює дешеві кредити для населення. Тобто, банки також мають заробляти гроші, отже додають до обліковки власний прибуток.

В реальності кредит для кінцевого покупця зростає до близько 30%, тобто, якщо ви берете гроші в бізнес, то ваша рентабельність має бути відсотків 35-40%. Щоби ви могли й обслуговувати кредит, й заробляти гроші.

Є кілька причин, чому зниження облікової ставки може призвести до збільшення попиту на споживчі товари. По-перше, це здешевлює позики для бізнесу, що може призвести до збільшення інвестицій. Це може призвести до збільшення пропозиції товарів і послуг, що може спричинити тиск на ціни в бік їх зниження.

По-друге, зниження облікової ставки здешевлює позики для фізичних осіб, що може призвести до збільшення споживчих витрат. Це пояснюється тим, що люди більш схильні витрачати гроші, коли позичати дешевше.

По-третє, зниження облікової ставки може призвести до зростання цін на активи, такі як акції та нерухомість. Це відбувається тому, що нижчі відсоткові ставки роблять інвестиції в ці активи більш привабливими. Коли ціни на активи зростають, люди почуваються заможними, що може призвести до збільшення споживчих витрат.

Рішення центрального банку в кожній країні знизити облікову ставку є позитивною подією для економіки. Воно, ймовірно, призведе до збільшення попиту на споживчі товари та послуги, що може стимулювати економічне зростання.

Однак важливо зазначити, що центральний банк повинен буде уважно стежити за ситуацією і коригувати облікову ставку за необхідності. Якщо інфляція почне зростати, центральному банку може знадобитися підвищити облікову ставку, щоб контролювати інфляцію.

Що таке інфляція

Інфляція – це загальне зростання цін на товари та послуги в економіці з плином часу, що знижує купівельну спроможність як споживачів, так і бізнесу. Іншими словами, ваш долар (або будь-яка інша валюта, яку ви використовуєте для покупок) сьогодні не буде коштувати стільки ж, скільки він коштував вчора.

Щоб зрозуміти наслідки інфляції, візьміть звичайний товар і порівняйте його ціну в один період з іншим. Наприклад, у 1970 році середня чашка кави коштувала 25 центів. До 2019 року вона зросла до $1,59. Отже, за $5 ви могли б купити близько трьох чашок кави у 2019 році, порівняно з 20 чашками у 1970 році.

Це і є інфляція, і вона не обмежується стрибками цін на окремі товари чи послуги. Вона стосується зростання цін у всьому секторі, наприклад, роздрібної торгівлі чи автомобілебудуванні, і, зрештою, економіки країни в цілому.

Окрім наведених вище даних, є ще кілька аргументів на користь зниження облікової ставки. По-перше, це може допомогти стимулювати економічне зростання під час рецесії. По-друге, це може допомогти зробити економіку більш конкурентоспроможною за рахунок здешевлення позик для бізнесу. По-третє, це може допомогти знизити вартість життя для споживачів.

Звісно, зниження облікової ставки має й певні потенційні недоліки. Наприклад, це може призвести до зростання інфляції. Однак у більшості випадків переваги від зниження облікової ставки, ймовірно, переважають ризики.

Загалом, зниження облікової ставки – це політика, яка може бути використана для збільшення попиту на споживчі товари та прискорення економічного зростання. Цю політику успішно застосовують центральні банки в усьому світі.

Зрештою, рішення про зниження облікової ставки є судженням, яке НБУ повинен буде прийняти, виходячи з поточної економічної ситуації та цілей монетарної політики.

Які фактори НБУ може взяти до уваги при ухваленні рішення знизити облікову ставку?

• Рівень економічного зростання. Якщо економіка зростає повільно, НБУ може бути більш схильним до зниження облікової ставки з метою стимулювання зростання.
• Рівень інфляції. Якщо інфляція є високою, НБУ, швидше за все, залишить облікову ставку на поточному рівні або навіть підвищить її для того, щоб контролювати інфляцію.
• Цілі монетарної політики НБУ. НБУ має низку цілей монетарної політики, таких як підтримка цінової стабільності та стимулювання економічного зростання. НБУ потрібно буде розглянути, як зниження облікової ставки вплине на досягнення цих цілей.

На кінець – про цифри.

Світовий банк у квітні погіршив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України у 2023 році з 3,3% до 0,5%. При цьому зростання ВВП у 2024 році прогнозується на рівні 3,5%, у 2025 – 6,5%. Законом про держбюджет на 2023 рік передбачено зростання реального ВВП на 3,2%.

Щоби наздогнати Польщу.

Якщо ВВП Польщі залишиться незмінним, то Україні потрібен щорічний темп зростання близько 14,9%, щоби збільшити свій ВВП у чотири рази за 10 років.

Однак ВВП Польщі не залишатиметься постійним – найімовірніше, він продовжить зростати.

Припустимо, що ВВП Польщі зростає скромними темпами у 2% на рік. Щоб наздогнати Польщу через 10 років, Україні знадобиться щорічне зростання приблизно на 17,4%.

З існуючою обліковою ставкою це неможливо.

Володимир Клименко

Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

ЗА ЩО НБУ ОТРИМАВ НАГОРОДУ?

НБУ отримав нагороду Central Banking Awards у Лондоні. Також цю нагороду отримали ще близько 70 центральних банків з інших країн. Згідно з описом на сайті Премії, банки нагороджують за такими категоріями:

• Надзвичайні приклади державного служіння.
• Відданість досягненню основних поставлених завдань.
• Піонерська діяльність у спільноті центральних банків.
• Найкращий досвід у сфері політики, управління, економіки, цифровізації, інфраструктури та управління.
• Інноваційний та передовий досвід у наданні операційних, технологічних, фінансових та консультаційних послуг.

Але я не розумію, де серед цих категорій знаходяться досягнення НБУ. Відносна стабільність гривні та банківської системи, як такої, це не лише досягнення Нацбанку. Україна та її банки встояли завдяки народу та ЗСУ, які відкинули окупанта спочатку від Києва, потім з Харківщини, Херсону.

Світ повірив в нас завдяки ЗСУ, відчайдушному українському народу, Зеленському.

Серед головних досягнень НБУ називають два: збільшення облікової ставки до 25% та накопичення резервів у валюті, що дозволяє стабілізувати гривню. Але є зворотна сторона, про яку говорять менше.

Банки не кредитують бізнес, особливо — малий та середній. Це зворотній ефект високої «обліковки» розміром 25% та ОВГЗ-орієнтованої економіки.

В чому проблема високої ставки?

Низька облікова ставка стимулює економічне зростання за рахунок здешевлення кредитів. Це може призвести до збільшення інвестицій та витрат, що може стимулювати економічну активність і потенційно призвести до створення робочих місць та збільшення доходів громадян, тим самим підвищуючи їхню споживчу спроможність.

Нижчі відсоткові ставки роблять кредити доступнішими для споживачів (як фізичних осіб, так і бізнесу), що призводить до збільшення витрат. Таке розширення доступу до кредитів стимулює споживання великих і дорожчих товарів, таких як будинки та автомобілі. Тобто — будівельний ринок отримує гроші на розвиток, а його співробітники — зарплатні. Таким чином економіка працює, а кількість безробітних знижується.

Вплив зниження облікової ставки на споживчу спроможність також може залежати від розподілу доходів. Якщо вигоди від економічного зростання в результаті зниження ставки широко розподіляються в суспільстві, то споживча спроможність громадян може зрости. Однак, якщо вигоди будуть сконцентровані серед заможних верств населення, споживча спроможність пересічного громадянина суттєво не покращиться.

Тобто, мільйонер продовжить купувати ОВГЗ і багатіти. А медіанний українець не має інвестиційних інструментів для збагачення.Вкласти 5 чи 10 тисяч доларів з низьким ризиком нікуди. Бо немає фондового ринку та відсутня можливість взяти кредит під невисокий відсоток (5-7%) на розвиток власного бізнесу.

Якою має бути рентабельність бізнесу, щоби ви могли обслуговувати свій кредит розміром в 30-35% (при обліковій ставці 25%)?

ОВГЗ-орієнтована економіка унеможливлює використання інструментів економічного зростання — інвестиції та кредити для бізнесу. ОВГЗ — це гроші, які держава бере в борг, а розраховується грошима платників податків. Тобто, нашими з вами. Бонди (боргові цінні папери) — це нормальна світова практика, але в кожній розвиненій країні є набір інструментів. Якщо держава весь час живе в борг, а на цих боргах заробляє тільки великий бізнес, то це є заробітком на платниках податків, які наповнюють державний бюджет.

Як мінімум те, що НБУ нічого не робить ні для зниження «обліковки», ні для запуску актуальних інструментів — викликає питання щодо доцільності їх нагороди. У мене виникає враження, що їх все влаштовує. І що економічне зростання в їх розумінні — це не помічати схему з обміном «пошкоджених банкнот» в Україні. Або в ручному режимі керувати банківською системою України, вирішуючи, кому видавати рефінансування, а кому ні. Бо особисті зв‘язки пріорітетніші за об‘єктивні показники банків.

Але разом з тим вітаю НБУ з отриманням нагороди та бажаю подальших професійних успіхів!

Джерело

Наша компанія подала позов до росії на $132 млн.
Як Україні повернути збитки – світовий досвід репарацій

Історично вимога до країн, які розпочали війну, виплатити репарації постраждалим сторонам була постійною темою глобальної політики.

Найважливішим прикладом є Версальський договір, підписаний після Першої світової війни, який вимагав від Німеччини виплатити репарації союзним і асоційованим державам за шкоду, заподіяну війною.

Про світовий досвід

Німеччину визнали агресором у Першій світовій війні, і договір вимагав від неї взяти на себе повну відповідальність за війну і виплатити значні репарації. Загальна вартість цих репарацій становила приблизно 132 млрд золотих марок (еквівалентно $442 млрд на сьогодні). Фінансовий тягар цих репарацій значною мірою спричинив економічну нестабільність у Німеччині, яка стала одним із чинників, що призвели до Другої світової війни.

На відміну від Першої світової війни, репарації за Другу світову війну не були здійснені єдиним, прямим платежем, що ускладнює підрахунок загальної вартості. Поділ Німеччини на Східну і Західну, кожна з яких мала різні повоєнні стратегії, нав’язані відповідними окупаційними державами, ще більше ускладнює ситуацію.

У Східній Німеччині Радянський Союз захопив промислові активи і використовував німецьку робочу силу як частину репарацій, але загальну вартість важко підрахувати.

У Західній Німеччині союзники вирішили не накладати великих репарацій, зосередившись на відбудові та відновленні економіки країни за допомогою Плану Маршалла.

Крім того, Німеччина здійснила значні виплати Ізраїлю та жертвам Голокосту. Люксембурзька угода 1952 року зобов’язала Німеччину виплатити 3 млрд марок Ізраїлю і 450 млн марок світовим єврейським організаціям. Ці виплати продовжуються в різних формах до сьогоднішнього дня.

Ірак, після вторгнення в Кувейт у 1990 році, також був зобов’язаний виплачувати репарації згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН. Це було пов’язано з руйнуваннями, які вторгнення і подальша війна спричинили в Кувейті. Станом на 2021 рік, наскільки мені відомо, Ірак заплатив Кувейту понад $48 млрд репарацій.

Ці історичні приклади свідчать про те, що існують прецеденти, коли країни, які розпалюють війни, виплачують репарації постраждалим сторонам.

Про наш позов на $132 млн

Застосовуючи цю логіку до російсько-української війни, можна припустити, що росія повинна виплатити репарації Україні. Конфлікт розпочався у 2014 році, коли росія анексувала Крим, що було широко засуджено міжнародною спільнотою. Війна, що триває на сході України, призвела до значних людських страждань, загибелі людей та пошкодження інфраструктури.

Згідно з міжнародним правом та на основі історичних прецедентів, було б справедливо, щоб росія понесла фінансову відповідальність за шкоду, заподіяну в Україні. Це включало б відновлення пошкодженої або зруйнованої інфраструктури, а також компенсацію за страждання і загибель українського народу.

Відповідно до світової історичної практики, наша компанія «Укрінком» розпочала процедуру відшкодування збитків, завданих компанії російською федерацією. Сума судового позову – $132 млн.

Ми звернулись до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до російської федерації про відшкодування шкоди, а саме про стягнення з російської федерації на користь ПАТ $131966067,11 збитків, заподіяних внаслідок військової агресії росії проти України та окупації частин території України, що призвело до порушення майнових прав позивача на майно.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 19.02.2014 російською федерацією були окуповані окремі об‘єкти нафто та газовидобування в межах континентального шельфу України, а 20.02.2014 були окуповані Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, та через декілька місяців – окремі території, що входять до складу Донецької та Луганської області.

Це перший етап процедури відшкодування збитків, які російська федерація нанесла акціонерам «Укрінком». Таким чином ми заявили про свої наміри стягнути з окупантів збитки.

Втрата активів на Донбасі та на Кримському півострові призвела до розриву ліквідності банку ПАТ «Укрінбанк» (попередня назва «Укрінком»). Анексія Криму та окупація частин Донецької та Луганської областей призвели до втрати нами контролю над 30% кредитного портфеля, який перестав обслуговуватись. Далі це стало причиною незаконної ліквідації «Укрінбанку».

Спочатку ми відстояли наші права у Верховному Суді, який 24 лютого 2021 року визнав ліквідацію незаконною. Тепер розпочали процес відшкодування втрачених активів.

Джерело

Неймовірна розмова з одним з найавторитетніших банкірів України Володимиром Клименко. Історія рейдерства з боку НБУ його банку «Укрінбанк», який був заснований у 1989 році – це справжня детективна історія яка розкриває всю суть нашої банківської сфери та проблеми в економіці.

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА УКРАИНЫ ПРИБЛИЗИЛАСЬ К КРАХУ.
КАК С ПОМОЩЬЮ ПЕНСИОННЫХ ФОНДОВ УЛУЧШИТЬ ЭКОНОМИКУ ГОСУДАРСТВА

Солидарная пенсионная реформа Украины вплотную приблизилась к краху. На одного работающего гражданина приходится один пенсионер. Учитывая негативную демографическую ситуацию в стране, очень скоро этот показатель упадет до «меньше одного работающего на одного пенсионера».

Выход из ситуации – накопительная система, в которой пенсионные фонды выполняют функции не только аккумуляции пенсионных сбережений, но и инвестиционные. Эта практика существует во многих развитых странах мира – в США, Японии, Дании, Канаде и других. 

Как в накопительной системе взаимодействуют пенсионные фонды и бизнес

За последние два десятилетия накопительные пенсионные фонды значительно возросли по всему миру. Страны с высоким уровнем пенсионных накоплений по отношению к ВВП обычно возглавляют международный рейтинг пенсионных систем.

К примеру, Дания имеет одну из лучших в мире пенсионных систем и одновременно имеет наивысшее отношение пенсионных активов к ВВП среди стран ОЭСР (Организация экономического сотрудничества и развития).

В настоящее время исследования подтверждают, что пенсионные фонды также положительно влияют на развитие бизнеса, в который они вкладывают деньги. Вкладывая сбережения в частные компании, они повышают их роль в экономике. Ведь пенсионные фонды наиболее чувствительны к рискам.

Они выбирают объект для инвестиций очень тщательно, ведь рискуют пенсионными сбережениями граждан. Бизнес должен быть стабильным, иметь постоянный рынок спроса.

Например, недвижимость в привлекательных районах, энергетика, логистика, производство продуктов питания, инфраструктурные объекты и так далее.

Не считая того, бизнес, получив инвестиции от пенсионного фонда, увеличивает свой уровень значимости. Такой фонд сочтет его стабильным и привлекательным для финансовых вложений. То есть это история с двумя главными героями – фонд и бизнес, – каждый из которых получает свою выгоду.

Пенсионные фонды помогают компаниям стать более инновационными

Политика, направленная на увеличение пенсионных сбережений и инвестиций, имеет полезные последствия для поддержки внутренней производительности и инноваций. Она опирается на налоговые стимулы, например, позволяя вычислять пенсионные взносы с налогооблагаемого дохода или повышая предел максимального вычета.

Тот факт, что пенсионные фонды, как правило, приносят пользу компаниям, также подтверждается дополнительными анализами, в которых мы включаем патентную деятельность компаний как один из результатов. В частности, пенсионные фонды теоретически могут помочь компаниям стать более инновационными двумя способами. 

Во-первых, по сравнению с другими институциональными инвесторами, обычно быстро входящими и выходящими из акций компаний в зависимости от доходов и других краткосрочных факторов, пенсионные фонды имеют тенденцию оставаться преданными компании на длительный срок и, следовательно, предоставляют тип финансирования, необходимого для поддержки инновационных проектов. Потому что разработка и имплементация таких проектов требует нескольких лет работы.

Во-вторых, из-за концентрации собственности пенсионные фонды являются эффективным инструментом для предотвращения склонности менеджеров поддерживать неэффективные и недальновидные стратегии.

Эмпирический анализ компании VOX показывает, что инвестиции пенсионных фондов также коррелируют с инновациями компаний в зеленые технологии, актуальными на фоне вооруженной агрессии россии и дефицита энергоносителей, который спровоцировал оккупант. Ведь переход на возобновляемые источники энергии занимает годы, так что инвестиции должны это учитывать и быть долгосрочными.

Инвестиции пенсионного фонда — это положительная тенденция, которая согласуется с рядом преимуществ, например улучшением корпоративного управления, увеличением доступности капитала, долгосрочным финансированием и снижением стоимости внешнего финансирования.

Этот результат согласуется с гипотезой о том, что пенсионные фонды предлагают стабильные и долгосрочные финансовые обязательства, позволяющие фирмам инвестировать в проекты, менее ликвидные, но приносящие более высокую долгосрочную прибыль.

Исследователи VOX обнаружили, что получение инвестиций Пенсионного фонда в предыдущем году связано с увеличением производительности фирмы в диапазоне от 3,5% до 4,9% в действующем году.

Таким образом, эмпирические данные европейских исследователей из VOX являются еще одним аргументом в пользу пенсионной реформы в Украине, а именно стимуляции со стороны государства запуска пенсионных фондов. Как суверенных, где гарантом является государство, так и частных, созданных и регулируемых по тому же принципу, что и банки.

Источник

Пенсия в Украине – самостоятельное дело.
Куда вложить деньги, чтобы собрать на старость

По данным Пенсионного фонда общее количество застрахованных лиц, за которых платят или которые самостоятельно платят ЕСВ, в июне 2022 года составило 10,73 млн человек. Из них 79,6% – наемные работники, 12,1% – ФЛП, самозанятые, члены фермерских хозяйств, 8,3% – другие категории, в том числе военнослужащие.

То есть у нас в государстве плюс-минус 11 млн работающих людей в легальном поле, а пенсионеров 10,8 млн.

Продолжение солидарной пенсионной системы наша экономика не осилит. Ведь для пенсионных расходов нужны поступления в бюджет. Де факто украинские пенсионеры существуют за счет налоговых обязательств предпринимателей и работающих граждан. В результате и пенсионеры бедны, и граждане вынуждены сбрасывать деньги в «общий котел», вырезая их из своих доходов.

Отобранные у гражданина деньги не работают.

То есть, за 31 год Независимости в Украине не создали пенсионный фонд, который стал бы не только «общим котлом» для денег, но и инвестиционной организацией. Как это есть в США, Японии, Нидерландах.

К примеру, государственный пенсионный фонд Финляндии (VER) был создан в 1990 году для сбалансирования государственных пенсионных расходов. VER инвестирует пенсионные активы и помогает государству подготовиться к финансированию будущих пенсий. VER является долгосрочным инвестором. Вы вкладываете в него деньги, чтобы на пенсии вернуть их обратно и с процентами.

VER управляет активами на сумму $26 млрд.

Ибо ваши деньги не просто лежат. Фонд вложил их в бизнес – недвижимость, облигации, технологические компании, агросектор и так далее. Например, крупнейший пенсионный фонд Дании АТР имеет $98 млрд активов. Это половина ВВП Украины в 2021 году.

ATP защищает свои пенсионные гарантии путем хеджирования риска процентной ставки, что позволяет гарантировать участникам (более 5 млн датских пенсионеров) получать обещанные пенсии, независимо от роста или падения процентных ставок.

Исландия, Нидерланды и Дания второй год подряд возглавляют общий индекс Глобального пенсионного обеспечения Института Mercer CFA, причем каждая из них получила оценку A за устойчивую и хорошо управляемую пенсионную систему.

Исландия имеет наивысшее общее значение индекса (84,7), за ней следуют Нидерланды (84,6) и Дания (82,0), получившие высокие оценки адекватности, устойчивости и целостности. Адекватность рассматривает систему в целом и измеряет уровень выплат как от государственной пенсии, так и частной пенсии. Постоянство определяет, будет ли пенсионная система продолжать предоставлять эти выплаты в течение следующих десятилетий, а целостность проверяет, насколько хорошо управляется система.

Украина в этот индекс не попала, потому что у нас нечего исследовать. Скажу точно, что без полноценной пенсионной реформы – превращения ее из солидарной системы в инвестиционную – нас ждут большие проблемы.

Следовательно, вопрос пенсии нужно решать самостоятельно. Для этого подходит не только накопление денег как таковых (10-20% от каждого дохода), но и использование доступных инвестиционных инструментов. Собранные деньги можно вкладывать в зарубежные фондовые рынки, государственные облигации. Ведь если деньги просто лежат у вас в матрасе, то их съедает инфляция. За 20 лет стоимость доллара упала почти на 50%, а гривна в 2022 году подешевела на 30%.

Сейчас в выигрыше находятся те инвесторы, которые вложили доллары в долгосрочные инструменты: фондовые рынки, государственные облигации развитых стран (например, Польши).

ПЕНСИЯ В УКРАИНЕ – ЭТО САМОСТОЯТЕЛЬНОЕ ДЕЛО. 
СЛЕДОВАТЕЛЬНО, ИЩИТЕ ВАРИАНТЫ ИНВЕСТИРОВАНИЯ СРЕДСТВ.

На мой взгляд, инвестиционный портфель нужно диверсифицировать по принципу 80% – долгосрочные инвестиции с низким риском, 20% – вложения с большим риском.

Долгосрочные инвестиции приносят вам 5-8% годовой прибыли. Это могут быть государственные облигации Украины или вложения в недвижимость (с поправкой на регион вложений, учитывая войну). А именно можно купить военные облигации в приложении «Дія».

Также есть ОВГЗ, которые растут в гривне, потому что потребность государства в средствах будет высокой до конца активных боевых действий. 

Доходность валютных облигаций тоже возросла:
одолживши доллары государству на год,
можно заработать 4,5% чистого дохода в валюте.

Крипто инвестиции (койны, NFT) очень волатильные, следовательно рисковые, поэтому я не рекомендую их начинающим инвесторам. Если хотите риска, который, в случае успеха, принесет вам прибыль выше 8%, то обратите внимание на венчурные фонды. Банковские депозиты – наиболее доступный способ сохранения сбережений. Однако пока он не способен спасти средства от инфляции. Средние ставки составляют 10,1-10,4% годовых в гривне, по которым еще придется уплатить 19,5% налогов. Чистым депозит принесет всего около 8% от суммы вклада.

Источник

Институциональная бедность.
Как нам разбогатеть?

Для преодоления бедности следует исследовать причины ее возникновения. Разделим их на две категории: глобальные и локальные.

Глобальные причины — это рост населения изначально бедных стран Африки и Азии. Оно существенно обгоняет в своей динамике рост ресурсов — продуктов питания, энергоносителей — которые нужны для обеспечения жизни этих людей. Проще говоря — ресурсов на всех не хватает.

Левые политики апеллируют к несправедливому распределению ресурсов и росту неравенства между богатыми и бедными. В их словах есть доля правды, потому что богатые действительно становятся богаче, ведь они имеют доступ к оборотным и инвестиционным средствам, позволяющим увеличивать объем активов — недвижимости, акций предприятий.

Природа человека устроена так, что он стремится к максимизации личного комфорта, который достигается увеличением благосостояния. Потому предложение левых экономистов в форме прогрессивного налога (богатые платят больше, а бедные меньше) приводит к перемещению капиталов между странами, а не к разрешению проблемы бедности.

Низкие налоги и привлекательность миграционного законодательства Кипра и Португалии манят к себе состоятельных людей из Великобритании, Бельгии, Нидерландов, Франции. В украинской реальности — в нашей локальной проблеме — мы имеем другие причины бедности.

Коррупция, отсутствие верховенства права и недостаток законных инструментов обогащения. На первых двух пунктах я не буду останавливаться детально. Лишь напомню, что у государства нет своих денег. Оно распоряжается деньгами налогоплательщиков.

Скажу детально об инструментах обогащения.

У нас нет фондовой биржи, где каждый желающий может купить себе пару акций «Укрзалізниці, «Укрпошти» или какого-то другого госпредприятия, которые для начала нужно приватизировать и фондировать.

У нас отсутствуют суверенные и пенсионные фонды, например, как в Норвегии и Японии, управляющие активами по всему миру. В США такие фонды существуют в изобилии, в разных штатах для различных профессиональных объединений. У нас некуда вложить деньги на пенсию, чтобы фонд инвестировал их в недвижимость и акции. А вы бы получал дивиденды и не попрошайничал на пенсии.

Есть препятствия по ведению бизнеса, выраженные в проверках многочисленных государственных органов и откровенном «обилечивании». Также у нас низкая эффективность среднего звена чиновников — в любом регулирующем и разрешительном органе. Отчасти и постепенно эту ситуацию исправляет диджитализация.

Недоверие и транзакционные издержки. Высокий уровень доверия между гражданами на севере Европы способствует их экономическому развитию. У нас уровень доверия к государству низкий. Потому что, вступая в отношения или коммуникацию с чиновником, мы ожидаем коррупцию, потерю времени на бюрократию и отсутствие уважения к нам, как к гражданам.

Говоря о самых бедных людях, мы можем рассуждать о двух вариантах помощи: велфер (раздача денег) и помощь в открытии бизнеса для них. В раздаче нет ничего хорошего. Человек, получив деньг, использует их на закрытие кредита, на покупку бытовой техники. Велфер не приведет к увеличению его благосостояния. День растают без следа.

Разумный подход — это выдать ему инструмент обогащения. В зависимости от его предпочтений и условий. Владельцу земельного надела рекомендую давать саженцы агрокультуры, удобрения и лизинг или кредит с минимальным процентом на обрабатывающую технику. То есть, превращать его из потребителя общественных денег в партнера для государства. Нужно давать удочку, а не рыбу. Этот библейских принцип актуален как никогда.

Необходимо актуальное образование. Если государство заинтересовано в экономическом и культурном росте, то ему следует работать с человеком. Есть пример ИТ-компаний, которые предлагают людям бесплатное обучение языкам программирования, аналитике и другим востребованным профессиям в своей сфере. А лучших учеников забирают к себе на работу.

Нужны дешевые кредиты. Весь мир понял, что Украина — ключевой игрок на агрорынке, от нас в том числе зависит продуктовая безопасность мира. Значит нам следует вкладывать максимум усилий в увеличение урожая, технологические инновации в производстве агропродукции, в создании добавленной стоимости из сырья. Грубо говоря, нужно отобрать 1000 малых и средних фермеров и выдать им целевые кредиты на развитие хозяйства: технику, удобрения, орошение земель, программное обеспечение для управления процессами, дроны, обучение у зарубежных фермеров.

Здесь нет высоких материй. Все понятно. Бедность снижается там, где у человека есть возможность и инструменты обогащения.

Источник

ЗАЧЕМ ЗАРУБЕЖНЫМ ИНВЕСТОРАМ ПРИХОДИТЬ
В УКРАИНСКУЮ БАНКОВСКУЮ СИСТЕМУ?

Около 60% банковского сектора Украины находится в государственных руках — это банки «Приват», «Укргазбанк», «Укрэксимбанк» и «Ощадбанк». Разговоры о приватизации госбанков на моей памяти идут лет 15. Но до дела не доходит.

В скором времени в Украине может появиться еще один банк – «Дія Банк». Над его разработкой работает Минцифры. Ключевая цель – привлечь как можно больше украинцев в механизм соцвыплат с помощью карт. Вернее, возможный продукт станет необанком, то есть, технологической платформой, с помощью которой государство будет контролировать целевое использование выделенных средств в рамках «єПідритримки», а банки-партнеры оперировать этими средствами. Об этом написали в Forbes, ссылаясь на неназванного сотрудника Минцифры.

Звучит привлекательно, ведь «Дія» уникальный продукт на мировом уровне. Концепция электронного государства давно назрела. Но смущает тезис «государство будет контролировать».

В критических условиях, к которым мы относим войну, государство может либо усилить свой контроль, либо ослабить и дать больше свобод для бизнеса. Замечу, что своих денег у государства практически нет. Оно оперирует средствами налогоплательщиков и государственными предприятиями. И чем больше собственности находится у него в руках, тем больше административного ресурса в условиях свободного рынка оно использует.

Органическая роль государства в банковском секторе — это центральный банк, регулирующий деятельность рынка, устанавливающий ключевую ставку, покупающий и продающий валюту на междабанском рынке и эмитент национальной валюты. В Украине — это Национальный банк Украины. Но напомню, что порядка 60% банковского сектора в нашей стране тоже принадлежит государству. Существует угроза увеличения этой доли.

«Укрпочта» тоже хочет свой банк, для чего АМКУ позволил ей купить маленький банк «Альпари». В конце июня глава почтового оператора Игорь Смелянский сказал, что соглашение находится на финальной стадии — ждут разрешения НБУ. «Укрпочта» большая структура, имеющая тысячи отделений по всей Украине, в том числе, доставляющая пенсии для граждан. В связи с чем есть неудобные вопросы.

Зачем зарубежным инвесторам приходить в украинский банковский сектор, если государство управляет им при помощи своих административных рычагов?

Это нарушает рыночный баланс. Человек бизнеса не пойдет в зарегулированный рынок, где принципы честной конкуренции заменяются ручным управлением. Например, у государственных банков есть НБУ и Минфин, которые всегда помогут, спишут неработающие кредиты, дадут госзаказы и не допустят разрыва ликвидности. Коммерческий банк вынужден справляться самостоятельно.

В Украине для него оставили функцию «купить у государства ОВГЗ — получить рефинансировать — а на разницу жить».

Зачем зарубежным инвесторам покупать украинские госбанки, если все они, кроме «Привата», являются убыточными?

Например, по данным НБУ, в 2020 году госбанки списали неработающих кредитов на 30,6 миллиардов в гривне и 3,1 миллиардов в долларовом эквиваленте. Списание долгов означает, что по сути государственные банки подарили эти суммы своим заемщикам.

Частный капитал не может позволить себе так легко расставаться с собственными деньгами. Кто компенсирует списанные средства? Государство — за счет налогоплательщиков или включения печатного станка.

Зачем зарубежный инвестор вложит деньги в рынок, на котором состоялся «банкопад»?

В Украине «банкопад» 2015-2016 года подают как большое достижение, в результате которого с рынка вывели нечестные и фиктивные банковские учреждения. Давайте посмотрим на результаты. Ноль новых зарубежных инвесторов в украинской банковской сфере. Кредитование развитие малого и среднего бизнеса? Незаметно. Украинские банки выходят на зарубежные рынки? Тоже нет.

Кстати, российские банки (Альфа, Сбербанк, Форвард) спокойно работали в Украине до начала полномасштабной войны. Почему-то идеологи «банкопада» и большие «патриоты» Петр Порошенко и Валерия Гонтарева решили их оставить. Интересно, если бы у Виктора Медведчука был свой банк, там была бы доля Порошенко?

Зачем зарубежному инвестору заходить на рынок, который контролируется чиновниками?

Если сегодня «Укрпочта» запустит свой банк, то завтра это же захотят сделать и другие крупные государственные компании — «Укразлізниця», «Энергоатом». Это приведет к невозможности развития коммерческих банков. Количество их клиентов уменьшится, они проиграют в конкурентной борьбе игрокам с государственным лобби. И рынок рухнет. Банкам станет выгодно давать кредиты под развитие вашего бизнеса.

Бизнес, утративший даже надежду на кредитование своей деятельности, разрушится или уйдет из Украины. Конечно, крупных экспортеров (агросектор, руда) банки будут обслуживать, потому что там большие обороты, на процентах с которых можно зарабатывать.

А что делать малому и среднему бизнесу?

Экономический конец россии

ВОЛОДИМИР КЛИМЕНКО
банкір, Голова наглядової Ради ПАТ «Укрінком»
(в минулому — ПАТ «Укрінбанк»)

Война россии против Украины влечет за собой проблемы мировой экономики. Управляя марионеточными политиками в ряде стран ЕС, кремль посадил большинство европейских стран на зависимость от российского газа и нефти. Вместе с этим россия провоцирует мировой продовольственный кризис.

Со времен Петра Великого, если не раньше, российские империалисты пытались претендовать на Черное море и строить глубоководные порты для российской экспансии, используя пшеницу, выращенную на плодородных землях Украины, чтобы превратить россию в мировую державу. Екатерина II воплотила это в реальность в 1760-х годах. Она считала, что богатство нации в первую очередь зависит от сельскохозяйственных угодий, чтобы стать империей, продающей зерно другим империям. Она совершала набеги на равнины над Черным морем, в том числе в места, куда сейчас вторгается путин, требовала их для россии, привлекала поселенцев, а затем продавала это зерно европейским странам, пострадавшим от французских революционных и наполеоновских войн.

В текущей ситуации блокировка украинских портов, временная оккупация южных областей — новая попытка россии вернуться к продуктовой экспансии. Существенная часть экспорта украинского зерна идет именно через черное море. От нашего сырья буквально зависят жизни сотен миллионов людей в Азии и Африке, рацион которых состоит на 40% из хлеба. Провоцирование голодомора не только в Украине, но и в рамках двух континентов (Евразия и Африка), напоминает забывчивым обывателям о самой сути варварской деятельности россии.

россия — это огромная территория, занимающая лишь 2% мировой экономики и 100% политической, социальной и экономической токсичности. Скажем, если бы ЕС вовремя отказался от импорта российских энергоносителей, это государство в спокойном режиме распалось бы через 5-7 лет после отказа, потеряв примерно половину поступлений в бюджет. Весь она построена по принципу выкорчевывания и осушения ресурсов в пользу 1% правящей верхушки и их ближайших прихлебателей. Нет рынка сбыта — некуда продавать награбленное у коренных народов Сахи, Сибири и других территорий, оккупированных россией на протяжении своего существования.

Фактически мы имеем дело с вековой клептократией, не способной к производству собственных технологий и существенных вложений в мировую культуру и науку. Пищевое производство в ссср привез Микоян из США, как концептуально, так и на уровне оборудования для фабрик и заводов. Гений космонавтики Королев — этнический украинец, просидевший длительное время в советских лагерях. Многие советские предприятия тяжелой промышленности строили американские инженеры (например, ДнепроГЭС в Запорожье), а руками этой стройки были заключенные по политическим и прочим выдуманным делам. Голодомор в Украине в 1932-1933 годах был направлен и на подавление национального сопротивления, и на изъятие зерна, чтобы продавать его за рубеж, а на вырученные деньги накапливать вооружение. Чтобы завоевывать все больше территорий, в том числе, у тех, кому это зерно продавали. Политики и чиновники в россии признают, что даже гвозди и пуговицы они не в состоянии производить самостоятельно. Весь тот столичный лоск, которым бравирует москва (современный город, ведущие архитекторы, технологии) — это результат выкачки ресурсов из всей территории россии. Около половины жителей россии не имеют доступа к теплому туалету, но они хвалятся тем, что в москве появились «мишленовские» ресторан. Любопытно, что даже кремль построили итальянские архитекторы.

За годы существования россии в ее укладе ничего не изменилось. Символично, что именно Украина, страдающая от варваров столетиями, положит край существованию этого государства. Мировая экономика при этом выдержит. Стагфляция в США, о которой говорят ведущие экономисты, закончится. Европа закачает достаточно газа и нефти в свои хранилища, и перейдет к другим поставщикам из США, Алжира, Азербайджана, ОАЭ и других стран. Украина получит признание и инвестиции всего мира.

И только грустный лавров на скамье подсудимых в Гааге (если доживет) будет рассказывать о том, что россия не нападала на Украину, а Зеленскому просто нужно приказать украинцам отказаться от сопротивления.

Конец россии близок. И это радостно, учитывая тот объем горя, который она принесла и несет Украина и всему цивилизованному миру.

Источник