Як Верховний суд забрав на себе функції Верховної Ради та вигадав відсутні норми законодавства.

12 лютого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив про «епохальне» рішення Великої палати Верховного суду, яке мало розв’язати проблему зомбі-банків. Суд постановив, що незаконно виведені з ринку банки не мають права на відродження як нові компанії без дозволу Національного банку. Не зважаючи на визнання введення адміністрації незаконним – ФГВФО може продовжити працювати у банку до окремого рішення регулятора. Проблема полягає у наступному: таких положень не існує у законодавстві. Тому постає питання про об’єктивність та мотивацію суддів, що виносять таке рішення.

Коротка передісторія питання

Наприкінці 2015 року Національний банк ухвалив рішення про визнання неплатоспроможним і про виведення з ринку ПАТ «Укрінбанк». Акціонери оскаржили рішення в суді, в результаті чого факт виведення банку з ринку, введення тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів було визнано незаконним.

Улітку 2016 року, вже після відкликання Нацбанком банківської ліцензії, акціонери змінили назву установи, прибрали з переліку КВЕДів банківську діяльність і почали роботу як звичайна компанія під назвою «Українська інноваційна компанія» – «Укрінком». При цьому код ЄДРПОУ не змінився, таким чином, мова йде про одну й ту ж бізнес-одиницю. Велика палата Верховного суду визнала ці дії законними ще у 2018 році.

Фонд гарантування з рішенням про переформатування банку не погоджувався, оскільки втратив можливість управляти його активами. При цьому вкладникам, розміри депозитів яких не перевищували 200 тисяч гривень, Фонд стрімко виплатив близько 1,7 мільярда гривень. Проте, Верховний суд України підтримав «Укрінком». Компанія повернула в управління активи та відшкодувала вкладникам 200+ тисяч понад 1,4 мільярда гривень.

Протягом чотирьох років за судовими справами пильно стежили недобросовісні позичальники «Укрінбанка», які вирішили скористатися ситуацією і поставити під сумнів сам факт необхідності повертати кредити «новій» компанії.

Попри те, що законодавство не передбачає припинення зобов’язань за позиками в разі відкликання банківської ліцензії, позиція та обіцянки Фонду списати частину боргів при погашенні їх тимчасовій адміністрації – підбурювали діяти саме так.

Рішення Великої палати Верховного суду, про яке повідомив ФГВ напередодні, якраз і стосується саме такого спору. Спочатку сторонами виступали «Укрінбанк» та «Первомайський молочноконсервний комбінат». Поручителем «ПМК» виступила відома молочна компанія «Юрія» – «МК «Волошкове поле». Коли «ПМК» не змогла виконати своїх зобов’язань за кредитом, банк звернувся до суду за стягненням заборгованості з позичальника та поручителя. Загальна сума боргу – майже 60 млн грн. Після відкликання банківської ліцензії «Укрінком» передав права вимоги по кредиту фінансовій компанії «Інвест Ресурс». В результаті саме «Інвест Ресурс» і «Юрія» є сторонами спору.

Аргументи «Юрії» будувалися здебільшого на тому, що «Укрінком» не є правонаступником «Укрінбанку», тому повертати гроші не потрібно.

Яке рішення ухвалив Верховний суд?

Попри те, що ані Фонд гарантування, ані Нацбанк, ані «Укрінком» не були сторонами справи «Юрія» проти «Інвест Ресурсу», Велика палата Верховного суду ухвалила рішення, яке регулює саме їх взаємини.

Сухий залишок – справу направили на повторне слухання в суд першої інстанції. Однак, що набагато важливіше, судді постановили обов’язкові тепер для застосування іншими судами «висновки про застосування норм права», які Фонд, скоріш за все, і назвав епохальними.

Так, згідно з рішенням суду:

• будь-які зміни до статуту банку, в тому числі по зміні його найменування, незалежно від знаходження банку під наглядом НБУ або в управлінні Фонду, можливі виключно після погодження з НБУ;
• припинення банком банківської діяльності можливо тільки шляхом ліквідації за рішенням власників або виведення з ринку неплатоспроможного банку під контролем Фонду;
• скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про введення тимчасової адміністрації або початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом;
• фонд припиняє управління банком лише після рішення НБУ про визнання діяльності банка такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії та повернення банка під нагляд НБУ.

Цікаво, що формулюючи такі висновки, судді не послалися на жоден пункт законодавства. Причина проста: в законах про банки й систему гарантування вкладів таких норм немає. Велика палата, по суті, «винайшла» їх в цьому рішенні, взявши на себе функцію трактування законодавчої прогалини. Хоча його заповнення – виняткова функція парламенту, і «приміряти» на себе його роль – пряме порушення Конституції. Правова ж позиція по «Укрінкому» вже давно сформульована іншими судами з посиланнями на законодавство. Схоже, судді Великої палати навмисно проігнорували ті рішення.

Що не так з висновками суду?

По-перше, не зовсім зрозуміло, чому в «висновках про застосування норм права» згадується «банк». Адже «Укрінком» перестав бути банком з моменту, коли НБУ відкликав ліцензію, а акціонери виключили банківські послуги з переліку видів діяльності. Відповідно, на якій підставі небанківська установа повинна узгоджувати зміни у своєму статуті з НБУ – не зрозуміло. Окрім того, у висновках взагалі не вказано, до застосування якої саме з норм права в рамках конкретного спору вони стосуються.

По-друге, дивним виглядає припис не припиняти роботу тимчасової адміністрації навіть при наявності рішення суду про її незаконність. По суті, ВС наказує не виконувати це рішення, вказуючи, що визнане незаконним рішення все одно породжує правові наслідки. Однак, якщо суд визнав тимчасову адміністрацію поза законом, тобто вона взагалі не повинна була починати свою роботу, говорити про яку-небудь юрисдикцію Фонду гарантування тут взагалі не доводиться.

Крім того, в законодавстві немає поняття «автоматичного припинення» повноважень тимчасової адміністрації, тому з юридичної точки зору, взагалі не зрозуміло, що саме мав на увазі суд.

По-третє, і це, мабуть, найбільш абсурдний пункт, ВС своїм рішенням допускає повернення ліцензії «Укрінбанку» Нацбанком, і тільки після цього пропонує припиняти повноваження тимчасової адміністрації. Очевидно, суддів не збентежив той факт, що в законодавстві немає механізму повернення відкликаної ліцензії: визнання діяльності банку відповідної законодавству. Ті ж юридичні та фізичні особи лише можуть заново організувати банківську структуру і зробити запит у регулятора на нову ліцензію.

Важливо також зазначити, що у «висновках» немає ані слова власне про суть спору: як поводитися боржникам з кредиторами, які перестають бути банками? Адже це важливий аспект: за даними Фонду гарантування, на даний момент про незаконність виведення з ринку з ФВГ і НБУ судяться близько двох десятків банків. І не можна виключати, що частина з них після досягнення своїх цілей може піти шляхом «Укрінкому», реорганізувавшись в фінансову компанію без банківської ліцензії, але маючи всі законні права на стягнення боргів з позичальників.

Що буде далі?

Резонансне рішення Великої палати Верховного суду в справі (фактично) «Укрінкому» вже привернуло увагу юридичної спільноти. Зокрема, правознавці очікують на окремі думки тих 9 суддів палати, які проголосували проти абсурдного рішення, що було прийнято 11 голосами проти 9. Саме там можуть бути сформульовані додаткові аргументи, чому ВС не міг прийняти настільки суперечливий документ.

Очевидно, що правову оцінку такому рішенню, особливо в частині висновків про застосування норм права без посилань на законодавство і з вільним трактуванням відсутніх правових норм, повинен дати Конституційний суд, куди напевно звернеться сторона «Укрінкому». В першу чергу, це стосується власне права ВС заповнювати вакуум законодавства своїми трактуваннями всупереч відомому правовому принципу casus omissus pro omisso habendus est – якщо випадок [в законі] пропущений, потрібно вважати, що його пропущено навмисно [і не намагатися його додумати].

Також свою оцінку можуть дати авторитетні експертні інституції, наукові установи, на думку яких спирається судова система і вищий законодавчий орган. Адже саме на висновках експертів про допустимість перетворення банку у небанківську установу без залучення Нацбанку і будувалася в судах правова позиція «Укрінкому».

Втім, навіть якщо правова новація Верховного суду залишиться непоміченою з боку КСУ, Вищої ради правосуддя, експертного співтовариства, на неї явно відреагують інвестори. Адже негласне право найвищого судового органу на свій розсуд «розширювати межі» законодавчого поля і його тлумачення – це «судова реформа», від якої не врятує ніяка «інвестиційна няня».

Автор: Костянтин Хрустальов

Джерело: Деньги.ua

74 депутата Верховной Рады во главе с Александром Дубинским обратились в Конституционный суд Украины (КСУ) с просьбой разрешить обеспечение судебного иска путем остановки решений Национального банка и Фонда гарантирования вкладов физлиц (ФГВФЛ).

В этом состоит суть их 16-страничного конституционного представления, с текстом которого можно ознакомиться на сайте КСУ.

Депутаты хотят, чтобы КСУ признал незаконными положения кодексов и законов, которые запрещают приостановку судом решений ФГВФЛ и НБУ, в том числе связанных с временной администрацией или ликвидацией банков.

Если КСУ поддержит представление, то суды, получив иски владельцев банков, которые признаны неплатежеспособными, в обеспечение исков смогут приостанавливать работу временной администрации, накладывать аресты на имущество банков и Фонда гарантирования. Все это будет затягивать процессы вывода неплатежеспособных банков с рынка и расчеты с их клиентами. Задержка будет зависеть от длительности судебных разбирательств по поводу законности самого признания банка неплатежеспособным. Такие споры обычно длятся годами.

Инициаторы представления считают, что право на обеспечение иска не может быть ограничено, поскольку такое ограничение противоречит статьями 22 и 55 Конституции (права и свободы гражданина гарантируются Конституцией и защищаются судом).

Заодно депутаты попросили признать неконституционным запрет на обеспечение иска путем остановки решений НКРЭКУ по установлению тарифов на электроэнергию и газ, а также путем остановки решений конкурсной комиссии по отбору членов НКРЭКУ.

Джерело: ФОКУС

ГО «Асоціація вкладників Укрінбанк»  висловлює своє обурення спробами ФГВФО та Національного банку України ввести в оману громадськість про нібито їх повну та остаточну перемогу над потерпілим інвестором в питанні статусу колишніх банківських установ, які стали жертвою протиправних та скасованих в судовому порядку рішень регулятора про введення тимчасової адміністрації та ліквідації.

Приводом для спекуляцій стала поява 6 лютого 2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень тексту постанови Великої палати Верховного суду у господарській справі №925/698/16 від 10 грудня 2019  року за позовом  про стягнення з ряду юридичних осіб заборгованості за кредитами, виданими ПАТ «Укрінбанк» (поточне найменування ПАТ «УКРІНКОМ»), підготовленої не доповідачем по справі, а суддею-«цивілістом» Пророком В.В.

Звісно, ми глибоко засуджуємо ініціативу судді Пророка В.В., підтриману окремими його колегами з Великої Палати Верховного Суду, зайнятися політикою та наввипередки законодавця писати закони (у випадку урядового законопроекту №2571 навіть передбачаючи їх майбутній зміст), огортаючи їх в форму судових рішень. Це зухвало підриває фундаментальні основи державного устрою та за рівнем правового нігілізму шокує навіть студентів початкових курсів, які встигли ознайомитися з базовими юридичними дисциплінами. 

Розглядаючи Постанову Великої Палати в правовому, а не політичному аспекті, можемо заспокоїти суспільство і особливо наших вкладників – рішення Великої Палати має таку величезну кількість правових недоліків, суперечностей та абстрактних думок, яка виключає можливість його практичної імплементації – повернення активів УКРІНКОМ під неефективне управління Фонду та як наслідок – втрати надії на повернення своїх вкладів.

По-перше, важливо зробити застереження, що при оголошенні короткого тексту рішення було анонсовано велику кількість окремих думок суддів, незгодних з аргументацією судді-цивіліста Пророка В.В., які в силу закону є невід’ємною частиною Постанови ВП. Тож говорити про повноту рішення Пророка В.В. поки передчасно.

По-друге, ні Фонд, ні Національний банк України, ні ПАТ «Укрінком»  («Укрінбанк») не є учасниками справи, що була предметом розгляду на ВП, а тому ВС жодним чином не міг вирішити питання про правовідносини між ними та ПАТ «Укрінком». Крім того, таке рішення з вказаних причин не може мати преюдиційного характеру в силу частини 4 статті 75 ГПК України (жодна зі сторін поточної справи не була учасником справи, що перебувала на розгляді ВП).

По-третє, незважаючи на значний обсяг постанови ВП, зміст висновків ВП щодо застосування норм права значно менший, та викладений виключно в підпунктах 255-259 Постанови ВП (пункт 2.2. «Висновок щодо застосування норм права»), вони мають абстрактний характер без посилання на правові норми та стосуються відносин з ФГВФО та НБУ, які в аспекті ПАТ «УКРІНКОМ» остаточно вирішені та виконані в інших судових процесах.

По-четверте, всупереч частини 2 статті 315 ГПК у висновках не визначено норми, щодо застосування якої сформовано висновок. Зміст розділу свідчить про те, що ВС створено нову норму навіть без прив’язки до певного законодавчого акту, що з одного боку взагалі не припустимо, з іншого виключає можливість застосування подібних «висновків» на практиці.

По-п’яте, всюди у висновках ВП, вказаних в пунктах 255-259 Постанови ВП вживається слово «банк», проте ПАТ «УКРІНКОМ» не може вважатися ним не лише в силу зміни своєї назви, а головним чином в силу незаконного відкликання та неповернення ліцензії з боку НБУ, та відповідно втрати обов’язкової ознаки банку, визначеної імперативними нормами  Закону України «Про банки і банківську діяльність».

По-шосте, з контексту висновків ВП, викладених в постанові від 10.12.2019 року та окремій ухвалі, вбачається що ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «УКРІНКОМ» є однією і тією ж юридичною особою, маючи один і той самий код. При цьому жодних чітких висновків щодо правового статусу ПАТ «УКРІНКОМ» у відносинах з третіми особами, в тому числі щодо стягнення простроченої заборгованості, у обов’язкових висновках Постанови ВП не зазначено. 

По-сьоме, з огляду на скасування незаконних рішень НБУ юридично ні тимчасова адміністрація, ні ліквідація щодо ПАТ «Укрінком» (попередня назва – «Укрінбанк») не була запроваджена. Важливо підкреслити, що в нашому випадку (розбіжність з висновком ВП) мова йде не про «припинення» тимчасової адміністрації, а про те, що вона ВЗАГАЛІ НЕ РОЗПОЧАЛАСЬ (не була запроваджена), з огляду на відсутність (скасування) законних підстав для її початку. Аналогічно до процедури банкрутства, коли скасовується Ухвала суду про порушення провадження у справі про банкрутство, сама процедура не «припиняється» і тим більше не може продовжитися, а просто перестає існувати за відсутності законної підстави для її початку.

За відсутності процедур тимчасової адміністрації та ліквідації, застосування щодо правовідносин будь-яких спеціальних механізмів Закону України «Про систему гарантування вкладів», в тому числі й щодо спеціальних підстав нікчемності угод банку, є безпідставним.

Це лише частина з великої кількості недоліків та внутрішніх суперечностей, допущених суддею Пророком В.В. у підготовленому ним тексті Постанови ВП, що виключає можливість встановлення «переможця» в цій справі.

Проте очевидним є «переможений», і на превеликий жаль, це наша держава, адже вказана редакція Постанови ВП не лише не вирішує виключної правової проблеми, пов’язаної зі статусом колишнього банку у відносинах з третіми особами, що власне і було предметом касаційного розгляду, а сформувала нову групу проблем та невизначеностей, які призведуть до подальшої ескалації судових спорів, свавілля та спекуляцій з боку регулятора, утруднить становище вкладників та акціонерів банку, погіршить інвестиційний клімат.

Довідково

ПАТ «Укрінбанк» був визнаний НБУ неплатоспроможним у кінці 2015 року, після чого банк був позбавлений банківської ліцензії. У березні 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва визнав рішення НБУ про неплатоспроможність незаконним та скасував його, однак у 2017 це судове рішення було скасовано Верховним судом України по причині того, що позов було подано  міноритарним акціонером ПАТ «УКРІНБАНК».

    Наприкінці 2017 з аналогічним позовом звернулось вже ПАТ «УКРІНКОМ»,   суди трьох інстанцій , включаючи Верховний суд  знову визнали рішення НБУ про неплатоспроможність «Укрінбанку» незаконним.

У 2016 р. акціонери банку ухвалили рішення про перейменування ПАО «Укрінбанк» в ПАО «Укрінком», повернули собі контроль над фінансовою установо та почали здійснювати виплати вкладникам (тим, хто мав вклади понад 200 тис грн, що не гарантуються державою). Постановою Верховного суду у складі суддів  Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 року по справі № 826/14033/17, відповідно до якої було остаточно вирішено спір щодо незаконності Постанови НБУ про неплатоспроможність ПАТ «УКРІНБАНК», поміж всього, було визначено, що ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «УКРІНБАНК» є однією особою, а отже ПАТ «УКРІНКОМ» зберіг повний  обсяг загальної правосуб’єктності.

ГО «Асоціація вкладників Укрінбанк»

6 лютого 2020 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень було розміщено повний текст постанови Великої палати Верховного суду у справі №925/698/16 від 10.12.2019  року у справі за позовом  про стягнення з ряду юридичних осіб заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ними та ПАТ «Укрінбанк» (поточне найменування ПАТ «УКРІНКОМ»)

Ми вважаємо, що Велика палата Верховного суду ухвалила в цій справі політичне, а не правове рішення та суттєво перевищила свої повноваження, взявши на себе роль законодавчого органу.

У постанові Великої палати йдеться про те, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Таким рішенням Велика палата фактично змінила правову доктрину, відповідно до якої правові акти, що були визнані незаконними, не можуть породжувати правові наслідки.

Відповідно до нашої позиції, в даному випадку мова йде не про припинення тимчасової адміністрації , а про те, що тимчасова адміністрація взагалі не була запроваджена з огляду на відсутність (скасування) законних підстав для її початку . За таких обставин, застосування будь-яких процедур Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , в тому числі й щодо спеціальних підстав нікчемності угод банку, є неправомірним.

Не зважаючи на значний обсяг  постанови суду, зміст висновків щодо застосування норм права викладений дуже коротко в декількох підпунктах та має дуже абстрактний характер, без посилання на конкретні правові норми. Простіше кажучи, Велика палата Верховного суду зробила висновок не на основі діючої норми права, а фактично створила нову норму права, причому без прив’язки до якихось законодавчих актів. Таким чином суд фактично взяв на себе роль законодавчого органу та виключив можливість застосувати подібні «висновки» на практиці.

Наразі ми очікуємо на ряд окремих думок суддів  Великої Палати  щодо цієї справи, про наявність яких було зазначено під час оголошення вступної та резолютивної частини постанови. Той факт, що навіть всередині Великої палати Верховного суду немає єдиної думки щодо цієї справи, свідчить про можливість прийняття Верховним судом у майбутньому інших рішень за таких самих обставин.

Довідково

ПАТ «Укрінбанк» був визнаний НБУ неплатоспроможним у кінці 2015 року, після чого банк був позбавлений банківської ліцензії. У березні 2016 року Окружний адміністративний суд м. Києва визнав рішення НБУ про неплатоспроможність незаконним та скасував його, однак у 2017 це судове рішення було скасовано Верховним судом України по причині того, що позов було подано  міноритарним акціонером ПАТ «УКРІНБАНК».

    Наприкінці 2017 з аналогічним позовом звернулось вже ПАТ «УКРІНКОМ»,   суди трьох інстанцій , включаючи Верховний суд  знову визнали рішення НБУ про неплатоспроможність «Укрінбанку» незаконним.

У 2016 р. акціонери банку ухвалили рішення про перейменування ПАО «Укрінбанк» в ПАО «Укрінком», повернули собі контроль над фінансовою установо та почали здійснювати виплати вкладникам (тим, хто мав вклади понад 200 тис грн, що не гарантуються державою). Постановою Верховного суду у складі суддів  Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 року по справі № 826/14033/17, відповідно до якої було остаточно вирішено спір щодо незаконності Постанови НБУ про неплатоспроможність ПАТ «УКРІНБАНК», поміж всього, було визначено, що ПАТ «УКРІНКОМ» та ПАТ «УКРІНБАНК» є однією особою, а отже ПАТ «УКРІНКОМ» зберіг повний  обсяг загальної правосуб’єктності.

За заявою ПАТ “УКР/ІН/КОМ” Господарським судом міста Києва видано наказ від 19.12.2019 року про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 по справі №910/3225/19 щодо стягнення заборгованості з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» в розмірі 31 579грн.28коп., та судовий збір в розмірі 1921грн.00коп.

ПАТ “УКР/ІН/КОМ”