Верховний суд у складі суддів  палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду залишив без задоволення касаційні скарги  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виведення з ринку ПАТ «Укрінбанк» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15 травня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського від 20.11.2022 року у  справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ «Укрінком». Відповідну Постанову за результатами засідання суду у складі 7 суддів оголошено у середу, 16 жовтня 2024 року.

Таким чином процедура відновлення платоспроможності  ПАТ «Укрінком» буде  відбуватись відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, а задоволення вимог його кредиторів у тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, буде здійснюватися  під абсолютним контролем суду  та  комітету  кредиторів ПАТ “УКРІНКОМ”  за рахунок стягнення із позичальників  заборгованості за кредитним договорами, яка не обслуговувалась ними роками.

Ми вітаємо таке рішення суду, яке привносить визначеність у питання статусу ПАТ «Укрінком» (колишня назва «УКРІНБАНК»), відповідає інтересам держави, вкладників та власників установи.

Оскільки ПАТ «Укрінком» суттєво постраждала від збройної агресії російської федерації, винесена Верховним Судом постанова деблокує розпочаті зусилля щодо  стягнення усіх завдані війною збитки, загальний підтверджений розмір яких значно перевищує зобов’язання перед усіма кредиторами.

В рамках проєкту нашого видання, присвяченому 10-річному ювілею банківської реформи, її результатам і наслідкам, «Ракурс» аналізує також відповідні судові справи і загалом роль судової системи у вказаній сфері. 

Сьогодні пропонуємо нашим читачам інтерв’ю з відомим українським правником, професором, доктором юридичних наук, членом-кореспондентом НАПрН України Олександром ДЗЕРОЮ. головним науковим співробітником Відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС, Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, членом Науково-консультативної ради при Верховному суді.

Олександре Васильовичу, розпочати хотілося би із запитання про роль судів, а вірніше – зменшення цієї ролі в контексті банківської сфери. Якщо проаналізувати зміни в законодавстві, то за останні 10 років законодавець поступово, але неухильно «витискав» суди з неї. Йдеться про питання банкрутства банків, їх ліквідації, перегляду відповідних рішень НБУ тощо. Зрозуміло, що такі зміни дуже вигідні НБУ і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який набув не передбачених чинним законодавством повноважень і впродовж років використовує їх  геть «не по чину», але чи відповідає таке звуження сфери судового контролю інтересам громадян і держави? Чи не є воно нелогічним і неправильним, з вашої точки зору?

Така тенденція справді є. Можна по-різному підходити до її оцінки і наслідків, втім, правозастосовча практика діє в рамках, визначених законодавцем. Більше того, приміром, Верховний суд взагалі позбавлений права законодавчої ініціативи, що значно звужує можливості впливу на питання законотворення. 

Яким є процес ліквідації банку, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням усіх новацій? 

Для відповіді на поставлене запитання насамперед необхідно визначити загальні засади правового статусу банківської установи. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та  банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Відсутність банківської ліцензії або її відкликання, так само як і відсутність відомостей в Державному реєстрі банків відносно банківської установи позбавляє останню правового статусу банку. При цьому чинне цивільне законодавство України не пов’язує момент державної реєстрації банку з моментом створення юридичної особи. Вказане обумовлене тим, що здійснення банківської діяльності вимагає наявності ліцензії, яка може бути отримана після проведення державної реєстрації юридичної особи та виконання вимог, встановлених постановою Правління Національного банку України від 08 вересня 2011 року №306 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Отже, юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. А от припинення банку безпосередньо не обумовлено фактом припинення юридичної особи.

Банк може припинити свою діяльність шляхом ліквідації (добровільно, тобто за рішенням власників банку або примусово – на підставі рішення Правління НБУ. У разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Крім того, банк має право прийняти рішення про припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи в результаті ліквідації. 

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З дня початку процедури ліквідації банку завершується його банківська діяльність. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. НБУ вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Таким чином, з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку така юридична особа втрачає статус банківської установи. Але це рішення не скасовує права і обов’язки, які були набуті банком в період дії ліцензії.

Чинним законодавством прямо не визначені правові наслідки такого рішення щодо правового статусу банку. Відсутні з цього питання також доктринальні погляди. 

Наскільки нам відомо, ви як член Науково-консультативної ради при Верховному суді на запит Касаційного господарського суду  надавали науково-правовий висновок  щодо правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» у справі № 913/266/20. Чи не могли би розповісти про цю справу докладніше? 

ПАТ «Український інноваційний банк» (скорочено «Укрінбанк»), здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії згідно із ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідні відомості про таку юридичну особу були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням ідентифікаційного коду 05839888 та до Державного реєстру банків. 

Протягом 2015-2016 років щодо ПАТ «Укрінбанк»  Національним банком України було ухвалено низку правових актів. Зокрема, постанову Правління НБУ №180 від 22.03.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»». Постановою Окружного адмінсуду м. Києва від 29.04.2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного  суду та постановою Вищого адміністративного суду України, зазначену постанову Правління НБУ було скасовано. Зокрема, НБУ зобов’язали повернути банківську ліцензію та підключити ПАТ «Укрінбанк» до відповідних платіжних систем.

За таких обставин органами управління ПАТ «Укрінбанк» були прийняті рішення щодо зміни назви юридичної особи, нової редакції статуту, видів діяльності, які знайшли підтвердження в Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05839888. Рішенням загальних зборів акціонерів «Укрінбанк» одержав нову назву – ПАТ «Українська інноваційна компанія» (скорочено «Укрінком»).

При цьому важливо зазначити, що оскільки всі правові акти щодо виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку були скасовані в судовому порядку, а також визнано протиправними та скасовано процедуру тимчасової адміністрації, ліквідації ПАТ «Укрінбанк», є достатньо правових підстав вважати такі  дії ПАТ «Укрінком» правомірними і добросовісними. Дії органів управління ПАТ «Укрінбанк» щодо його перейменування та зміни видів статутної діяльності, які мають ознаки правочинів, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України мають вважатися правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визначені недійсними судом.

Відтак можна зробити висновок, що в правовому полі України вже не існує такої юридичної особи із найменуванням  ПАТ «Укрінбанк» з кодом ЄДРПОУ 05839888, натомість діяльність продовжує юридична особа із найменуванням ПАТ «Українська інноваційна компанія». 

При цьому, наскільки відомо, судове рішення, яке встановило для Національного банку України зобов’язання вчинити певні дії стосовно ПАТ «Укрінбанк», не виконане досі?

Так. Був виданий виконавчий лист про зобов’язання НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» як банківської установи, відкрите відповідне виконавче провадження, але судове рішення залишається невиконаним до цього часу, оскільки НБУ відмовляється від його виконання, посилаючись на відсутність відповідного законодавчого механізму, який дозволив би НБУ повернути ліцензію раніше ліквідованому банку. 

Невиконання судового рішення, на жаль,  не є якоюсь надзвичайною подією в наших реаліях, водночас це є порушенням Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих українським парламентом…

Так, безперечно.  Національним банком України було порушено вимоги ст. 129 Конституції України, яка встановлює обов’язковість рішень суду. Невиконання судового рішення є також недотриманням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою невиконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У зв’язку з відсутністю у законодавстві чіткого визначення поняття «розумний строк», необхідно керуватись практикою ЄСПЛ для його тлумачення та визначення основних понять. Зокрема, у практиці ЄСПЛ щодо цивільних справ зазначається, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, слід розглядати як обов’язкову складову судового провадження. 

Так у справі «Хорнсбі проти Греції» 1997 р. Суд наголосив, що право на справедливий суд було б «ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове судове рішення вважалося недіючим на шкоду одній зі сторін.  Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». 

Яким чином розгортались подальші події у справі «Укрінбанк» («Укрінком»)? 

У зв’язку з невиконанням судових рішень було ініційовано зміну способу виконання судових рішень. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 року було передбачено виключити відомості про ПАТ «Українська інноваційна компанія» (попередня назва – «Український інноваційний банк», ідентифікаційний код 05839888), із Державного реєстру банків України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року та ухвалою Касаційного адміністративного суду від 19.10.2021 року зазначену ухвалу залишено без змін. Таким чином, ПАТ «Українська інноваційна компанія» в судовому порядку визнане таким, що не є банківською установою.

У подальшому ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року у справі № 913/266/20 було відкрите провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укранська інноваційна компанія», на цей час триває процедура розпорядження майном 

А який орган наділений повноваженнями на управління ПАТ «Український інноваційний банк», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія»?

Виходячи із загальних положень, що визначають правовий статус юридичної особи як суб’єкта права, остання набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, якими виступають загальні збори та виконавчий орган. Через органи управління юридична особа здійснює своє волевиявлення. 

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень, діє від імені товариства у межах, встановлених законом і статутом акціонерного товариства. 

Таким чином, органом управління ПАТ «Укрінком», яке, раніше будучи банком, змінило свою назву та не має статусу банку, відповідно є його загальні збори, а також виконавчий орган в межах, визначених Законом України «Про акціонерні товариства» та статутом товариства.

На ваш погляд, чи підлягає застосуванню ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX, так званий «антиколомойський закон», при постановленні ухвали Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року у справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укрінком»? 

Вважаю, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 року № 590 – ІХ не може бути  підставою  для скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року по справі № 913/266/20 , оскільки цей закон набрав чинності лише з 23.05.2020 року. Відтак він не діяв на момент ухвалення цього судового рішення та на момент виникнення та існування відповідних правовідносин.

P. S. Коли матеріал був готовий до публікації, стало відомо про те, що, на превеликий жаль, Олександра Дзери більше немає з нами. Редакція висловлює свої щирі співчуття близьким і друзям Олександра Васильовича.

Джерело

Володимир Клименко – видатний український банкір, чий професійний внесок суттєво вплинув на український фінансовий сектор. Народився 29 липня 1958 року в місті Луганськ, тоді ще Української РСР, і відіграв ключову роль у розвитку банківської галузі України, зокрема, очолюючи «УкрІнБанк» (Український інноваційний банк).

Академічний фундамент Клименка розпочався у його рідному місті, де він закінчив Луганську середню школу № 25 у 1975 році. Потім він здобув вищу освіту у Ворошиловградському машинобудівному інституті, який закінчив у 1980 році, отримавши диплом інженера-механіка, зокрема, в галузі технології верстатобудування. На цьому його наукові пошуки не закінчилися: у 2001 році він закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримавши ступінь з фінансів. Ця освіта забезпечила йому міцне поєднання технічних і фінансових знань, підготувавши його до кар’єри в банківському секторі.

Володимир Клименко розпочав свою кар’єру в банківській сфері на початку 1990-х років. Найбільш помітною його роллю була посада голови наглядової ради УкрІнБанку, яку він обіймав протягом багатьох років. Під його керівництвом «УкрІнБанк» розширив свою діяльність, ставши ключовим гравцем у секторі фінансових послуг України. Стратегічне бачення та лідерство Клименка сприяли впровадженню інновацій, що зробило УкрІнБанк однією з провідних установ, які сприяють фінансовій доступності та підтримують розвиток малих і середніх підприємств (МСП).

Одним із значних досягнень Клименка в «УкрІнБанку» стала його ініціатива щодо підтримки різноманітних соціальних та культурних проектів в Україні. Завдяки його зусиллям банк долучився до численних благодійних заходів, починаючи від спонсорства стипендій для студентів у Києві та Луганську і закінчуючи просуванням художніх виставок українських митців. Його лідерство виходило за межі корпоративної сфери, демонструючи глибоку прихильність до соціальної відповідальності та розвитку української культури і філантропії.

Володимир Клименко завжди надавав пріоритет соціальній відповідальності поряд з банківською кар’єрою. Він є співзасновником благодійного фонду «Сила Єдності», який бере участь у різноманітних проектах, спрямованих на підтримку освіти, культури та розвитку інфраструктури в Україні. Серед його ініціатив – проект «Зробимо разом», спрямований на покращення громадської інфраструктури Києва. Цей проект об’єднав міську адміністрацію, приватний бізнес та громадян задля покращення міського ландшафту столиці України.

Клименко також долучився до підтримки Міжнародного кінофестивалю «Молодість», найпрестижнішої події в Україні, яка відзначає молодих кінематографістів. Його участь у фестивалі, починаючи з 2014 року, сприяла просуванню українського кіно на міжнародній арені. Крім того, його фонд надає стипендії студентам із соціально незахищених верств населення, сприяючи розширенню освітніх можливостей для наступного покоління українських лідерів.

За свій внесок у фінансовий сектор України та філантропічну діяльність Клименко отримав численні нагороди. Його лідерство в УкрІнБанку в поєднанні з соціальними ініціативами принесло йому широку повагу як у бізнес-спільноті, так і в суспільстві в цілому. Клименко був визнаний «Заслуженим економістом України», що підкреслює його значний вплив на економіку країни.

Однією з найбільших приємностей юридичної професії, окрім рятування клієнтів та виборювання справедливості, є можливість спілкування, обмін ідеями та досвідом з успішними людьми різних професій безвідносно кордонів.

Сьогодні мав честь познайомитися з пані Присцилою Тоффано, новопризначеним Представником International Monetary Fund (МВФ) в Україні. Обмінялися думками щодо проблем банків, які постраждали від війни, та компенсації воєнних збитків. Домовилися продовжити спілкування.

Ще раз з нашим професійним святом, Друзі!

Приємних, мудрих, успішних та цікавих людей на Вашому професійному шляху!

P.S. Дякую U.S.-Ukraine Business Council (USUBC) за організацію зустрічі та підтримку України!

Олег Маліневський – Керуючий партнер EQUITY

Якщо війна в Україні завершиться до 2025 року, але країна не матиме функціонуючого ринку капіталу, а її банківська система не кредитуватиме малі та середні підприємства (МСП), макроекономічні перспективи на 2025-2030 роки будуть обмежені кількома структурними викликами.

Хоча післявоєнне відновлення принесе потенційне зростання, низька ефективність фінансової інфраструктури, перспективи зростання інноваційних галузей та низький рівень кредитування бізнесу зупинять економічне зростання, іноземні інвестиції та створення нових робочих місць.

Обмежене економічне зростання та «сировинна пастка» нашої економіки
Без функціонуючого ринку капіталу Україні буде важко мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні інвестиції. Це суттєво обмежить можливості бізнесу фінансувати довгострокові проекти, інфраструктуру та технологічну модернізацію, необхідні для підвищення продуктивності. Відсутність фінансового посередництва на ринках капіталу також перешкоджатиме диверсифікації економіки, зберігаючи її залежність від традиційних сировинних секторів, наприклад, АПК.

Ми знаходимось в «сировинній пастці», адже наша економіка критично залежить від експорту сировини (зерно зокрема) або продукції з низькою доданою вартістю, в той час як вона імпортує більш складні товари з високою доданою вартістю (а імпортуємо ми навіть паливо та одяг).

Ми вразливі до коливань цін на сировинні товари, обмежені в створенні товарів з доданою вартістю. Історично — країни, що опинилися в пастці сировинної моделі експорту, часто є ціноутворювачами у світовій економіці, не маючи значного впливу на умови торгівлі. Водночас, вони платять надвисокі ціни за готову продукцію, що призводить до дисбалансів у торгівлі.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у нас було, як я пам‘ятаю, лише в 2006 році. В усі інші роки — негативне. Це також впливає на курс гривні. Бо ми отримуємо менше експортної валюти, ніж витрачаємо її на імпорт.

В українському експорті значною мірою переважає сировина — сільськогосподарська продукція (зерно, олійні культури), метали (залізо і сталь) та мінерали. У 2022 році близько 70% українського експорту складали сировина та сільськогосподарські товари.

З іншого боку, Україна імпортує переважно товари з високою доданою вартістю, такі як машини, електроніка, транспортні засоби та хімічна продукція. Така залежність від імпорту складних товарів відображає недостатньо розвинену промислову базу, що обмежує можливості країни виробляти та експортувати товари з вищою доданою вартістю.

Слабкий сектор МСП та створення робочих місць
МСП відіграють важливу роль у стимулюванні інновацій, зайнятості та економічної стійкості. Банківська система, яка не здатна кредитувати МСП, суттєво стримуватиме розвиток підприємництва та обмежуватиме створення робочих місць, особливо в містах, де малий бізнес має тенденцію до процвітання (включно з Києвом та іншими великими містами).

Відсутність доступних кредитів для МСП також перешкоджатиме появі сильного середнього класу, який є необхідним для довгострокового зростання внутрішнього споживання. Економіка США, наприклад, базується не тільки на великому бізнесі (включно з технологічними гігантами), але й на середньому класі, який має безперешкодний доступ до ліквідності.

Тобто, щоби жити «як в США», потрібно створити відповідні умови для зростання бізнесу та добробуту.

Дивіться, як банки кредитують малий та середній бізнес в різних країнах.

Польща: На МСП припадає близько 35-40% загального обсягу банківського кредитування. Польща має потужний сектор МСП, і банки все більше зосереджуються на кредитуванні МСП через їхню значну роль в економіці.

Румунія: На МСП припадає близько 25-30% загального обсягу банківського кредитування. Хоча обсяги кредитування МСП зростають, доступ до фінансування залишається проблемою для багатьох малих фірм у Румунії.

Німеччина: На МСП, відомі як «Mittelstand», припадає значна частка загального обсягу банківського кредитування, як правило, близько 45-50%. Банківський сектор Німеччини, зокрема місцеві ощадні банки (Sparkassen), відіграють ключову роль у фінансуванні МСП.

США: У Сполучених Штатах на МСП припадає близько 20-25% загального обсягу банківського кредитування. Хоча МСП відіграють вирішальну роль в економіці країни, значна частина кредитування припадає на великі корпорації та сектор домогосподарств.

В Україні цей показник складає близько 10-15%, згідно даних досліджень OECD SCOREBOARD 2024. Хоча я сумніваюсь в цьому показнику. Бо не знаю жодного малого чи середнього бізнесмена, хто отримує кредити на розвиток (створення нових робочих місць, закупівлю виробничого обладнання). Є випадки, коли середній бізнес (логістика, агро, рітейл) отримують кошти для покриття поточних операційних витрат. Але це дозволяє їм функціонувати, а не масштабуватись.

Нездатність залучати іноземні інвестиції
Нездатність України розвинути функціональний ринок капіталу також стримуватиме прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які мають вирішальне значення для відновлення повоєнної економіки.

Без прозорого, доступного фінансового ринку іноземні інвестори вважатимуть Україну надто ризикованою країною, надаючи перевагу більш стабільним, фінансово інтегрованим ринкам. Крім того, відсутність доступу до капіталу та ліквідності завадить українському бізнесу розширюватися та інтегруватися у глобальні ланцюги поставок, що призведе до подальшої економічної ізоляції країни.

У 2024 році рівень прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні буде значно нижчим, ніж у її сусідів, зокрема Польщі, Румунії та Естонії. Це пов’язано з низкою макроекономічних та геополітичних факторів. Зараз не говоримо про війну, а тільки про економіку.

Орієнтовний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення у 2024 році виглядає наступним чином:

Польща: 656,17 доларів США на особу

Румунія: $631,58 на особу

Естонія: $3 846,15 на особу

Україна: $114,29 на особу

На рівень ПІІ крім очевидних проблем з правоохоронними та судовими органами, прямо та негативно впливає відсутність фондового ринку в Україні.

Фондовий ринок дозволяє компаніям залучати акціонерний капітал шляхом випуску акцій, тим самим надаючи фірмам доступ до коштів для інвестицій в основні засоби, дослідження та розробки, а також проекти розширення. Відсутність фондового ринку в Україні обмежує можливості компаній отримати доступ до акціонерного фінансування.

Це обмежує їхню інвестиційну спроможність, що, в свою чергу, обмежує зростання продуктивності та загальне зростання ВВП. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження темпів нагромадження основного капіталу, що є критично важливим компонентом моделей економічного зростання, таких як модель Солоу, де нагромадження капіталу безпосередньо впливає на зростання.

Не забезпечивши правової визначеності, законності, справедливості й передбачуваності судових рішень, можна, звісно, і надалі забавлятися пустими балачками про те, що Україна прагне до ЄС і всерйоз збирається гармонізувати своє законодавство і правозастосовчу практику із європейськими.

Коли заходить мова про банківську реформу 2014-2017 років, зазвичай згадують пересічних громадян-вкладників, які постраждали внаслідок ліквідації так званих проблемних банків. Але є ще одна сторона медалі, про яку згадують не так часто. І називається вона – великі позичальники. Провідні підприємства, великі фірми, тобто серйозні гравці, які звертаються до банків не по дріб’язкові суми. Як правило, йдеться про мільйони гривень.

Внаслідок банківської реформи у випадках, коли НБУ приймав рішення ліквідувати той чи інший банк, ці великі позичальники однозначно залишалися у плюсі.

Справа, яка нині розглядається у Верховному суді, стосується саме такої колізії. Мова йде про спір між ПАТ «Укрінком» і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Головний камінь спотикання – чи є ПАТ «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку», а отже, чи має право стягувати борги з великих позичальників?

Нагадаємо, що у 2015 році НБУ визнав «Укрінбанк» неплатоспроможним. Чому і як – тема окрема, яку «Ракурс» висвітлював докладно: багато фінансових установ у той час опинилося під катком «великої банківської чистки» . l не всі з них насправді мали бути ліквідованими.  

Колишні власники «Укрінбанку» перейменували його на ПАТ «Укрінком», намагаючись таким чином повернутися на ринок. Але  питання про те, чи є «Укрінком» та «Укрінбанк» однією ж тією ж особою, не вирішене й досі.

ПАТ зіткнулося з проблемою значної кількості неплатників, які не повертають кредити після ліквідації банку. Чимало  позичальників намагаються уникнути відповідальності, користуючись юридичними лазівками та затягуючи процеси стягнення через суди.

Нині ФГВФО вважає, що йому належать усі права на управління активами та стягнення заборгованостей. Між тим, ПАТ «Укрінком», який має такий же  код ЄДРПОУ що і «Укрінбанк», вважає інакше. Саме це питання і є предметом розгляду у суді.

Про що справа?

У випадку, коли  коштів банку достатньо для задоволення зобов’язань перед всіма кредиторами, він може продовжити діяльність або як звичайна юридична особа, змінивши види діяльності, або шляхом отримання іншої ліцензії, зокрема, на здійснення фінансових операцій, не пов’язаних із банківською діяльністю. Більше того, у разі необхідності проведення ліквідації такої юридичної особи застосовується загальна процедура банкрутства – така ж, як і для всіх звичайних юридичних осіб.

8 років поспіль лежить у Конституційному суді суді без жодного руху провадження, відкрите за поданням Пленуму Верховного суду України щодо системи гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідна ухвала Конституційного суду України від 10 лютого 2016 року стосується відкриття конституційного провадження у справі за цим поданням. Верховний cуд України звернувся з проханням перевірити конституційність окремих положень законодавства, пов’язаних з виконавчим провадженням. Конституційний cуд ухвалив рішення розглянути це питання, відкривши відповідне провадження, але досі не виніс остаточного рішення щодо суті справи.

Вказане подання стосується, зокрема, конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».  Зокрема, питання про те, що Фонд, не будучи органом державної влади, наділений надмірними повноваженнями, які може мати лише Національний банк України.

У судовій справі, яка нині розглядається у Верховному суді, уповноважена особа ФГВФО посилається на те, нібито «Укрінком» досі наявний в реєстрі банків, що підтверджується НБУ.

Так, є ПАТ «Укрінком» зі зміненою назвою, який раніше називався «Укрінбанк», і він продовжує здійснювати господарську діяльність. 

У Державному реєстрі юридичних осіб під кодом 05839888  зазначена лише одна юридична особа – ПАТ «Укрінком». Хіба сьогодні існують дві юридичні особи – «Укрінком» і «Укрінбанк»? Ні. Відкривши державний реєстр, можна побачити лише «Укрінком».

Велика палата ВС у своїй постанові вказала, що зміна назви не була ані ліквідацією, ані перетворенням, ані виділенням, приєднанням, поділом, злиттям чи реорганізацією. Це по суті було перейменуванням, яке не передбачає і не може мати наслідком якісь організаційні зміни.

Є дві справи, за підсумками розгляду яких було підтверджено законність реєстраційних дій. Тобто реєстраційні дані щодо зміни найменування і КВЕДів були визнані законними. На сьогодні жодних дій щодо скасування перереєстрації з боку Міністерства фінансів не було.

Значення цієї справи більше, ніж спір ПАТ і Фонду гарантування вкладів. Як вказувалося вище, справа «Укрінком» відома далеко поза межами України. Адже на додачу до європейських фінансових кіл, добре обізнаний в цій справі і головний партнер України – США.   І нині ця справа є повчальною історією для кожного потенційного інвестора, який бачить безправність і беззахисність комерційного банку. впродовж років змушеного відстоювати свою позицію і досі позбавленого впевненості в перемозі закону і здорового глузду, годі розповідати про сприятливий інвестиційний клімат. Ще і через це дуже важливо, щоб у цій справі суд став на сторону Закону і справедливості, в підсумку захистивши інтереси держави та її громадян.

Згідно з логікою, право на боці ПАТ «Укрінком». Адже саме ця юридична особа, коли мала банківську ліцензію, давала гроші, отже має право отримати їх назад. Якщо цього не буде зроблено, ще один помітний камінь додасться до муру, який вперто і послідовно зводить держава між Україною і потенційними інвесторами, готовими брати участь у її відновленні.

Джерело

Депозити в українських банках досягли рекордних 1,3 трильйона гривень, що свідчить про довіру серед частини населення. Однак це зростання розподілене далеко не рівномірно. Якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що половина цих депозитів зосереджена в руках менш ніж 1% вкладників, що свідчить про яскраво виражену нерівність у розподілі багатства.

Така концентрація багатства ставить гострі питання щодо фінансової системи України та її економічного здоров’я в цілому. Як такий викривлений розподіл впливає на економічну стабільність і що можна зробити для вирішення структурних проблем, які стоять за ним? Ця стаття має на меті дослідити ці питання, пропонуючи стратегічні рішення для сприяння більш справедливому та сталому економічному відновленню.

Концентрація багатства та економічна нерівність

Концентрація депозитів у невеликої частини населення свідчить про глибоко вкорінену економічну нерівність. Менше 1% вкладників контролюють половину загального обсягу депозитів, що відображає ширшу нерівність у розподілі доходів і багатства в українському суспільстві.

Така нерівність може мати довгострокові наслідки для соціальної мобільності та економічної участі. Коли багатство зосереджене в руках небагатьох, можливості широких верств населення накопичувати активи та інвестувати в своє майбутнє обмежені. Це не лише поглиблює розрив між багатими і бідними, але й обмежує загальний потенціал для широкого економічного зростання.

Крім того, вкрай нерівномірний розподіл багатства може підірвати соціальну згуртованість, що призводить до зростання розчарування серед економічно маргіналізованих груп. Історичні та сучасні приклади з усього світу демонструють, як стійка нерівність може сприяти політичній нестабільності та соціальним заворушенням, особливо в країнах, що перебувають на стадії економічного переходу або відновлення, як у випадку з Україною.

Наслідки для банківського сектору

На перший погляд, великий обсяг банківських депозитів свідчить про фінансову стабільність. Однак така концентрація створює ризики для загального стану банківської системи. Залежність від невеликої кількості заможних вкладників робить сектор вразливим до змін довіри серед цієї елітної групи. Якщо ці великі вкладники вилучать свої кошти через економічну чи політичну невизначеність, це може спровокувати кризу ліквідності в українських банках.

Більше того, середній клас — основа сталого економічного розвитку — виявляється недостатньо представленим з точки зору володіння депозитами. Здорова економіка залежить від широкої фінансової участі, коли значна частина населення робить заощадження та інвестиції. Той факт, що переважна більшість вкладників володіє відносно невеликою часткою загальних депозитів, свідчить про те, що фінансова система може бути не повністю інклюзивною, що обмежує її довгостроковий потенціал зростання.

Недостатня представленість середнього класу в накопиченні депозитів також вказує на глибокі економічні проблеми. Багато українців можуть не мати достатнього наявного доходу для заощаджень, що свідчить або про стагнацію заробітної плати, або про високу вартість життя, або і про те, і про інше. Ця тенденція посилює цикл, коли лише найбагатші мають можливість заощаджувати та інвестувати, тоді як решта населення виключена з процесу створення багатства.

Інфляційний тиск та роль монетарної політики

Рішення монетарної політики, такі як коригування процентних ставок або контроль над інфляцією, як правило, по-різному впливають на різні групи населення з різними доходами.

В економіці, де нечисленна еліта володіє більшістю депозитів, зміни в монетарній політиці можуть непропорційно сприяти або обтяжувати цю групу, водночас маючи мінімальний вплив на широкі верстви населення.

Наприклад, політика, спрямована на стримування інфляції шляхом підвищення відсоткових ставок, може забезпечити більший дохід для найбагатших вкладників, але збільшити вартість запозичень для громадян і підприємств з нижчими доходами.

Водночас інфляція знижує реальну вартість депозитів, що потенційно може спонукати найбагатших вкладників шукати альтернативні інвестиційні можливості- за кордоном або в більш волатильні класи активів. Це може призвести до відтоку ліквідності з вітчизняної банківської системи, посилюючи фінансову нестабільність.

Національний банк України (НБУ) стикається з делікатним балансом між управлінням інфляцією та забезпеченням того, щоб монетарна політика не збільшувала існуючий розрив у добробуті. Цілеспрямована політика, що сприяє фінансовій інклюзії, наприклад, стимулювання сімей із середніми та низькими доходами до заощаджень та інвестицій, може пом’якшити нерівномірний вплив інфляції та створити більш стійке економічне середовище.

Стратегічні рекомендації

Вирішення проблеми концентрації багатства в банківському секторі України потребує структурних реформ та цілеспрямованих заходів економічної політики.

Це перелік пунктів з мого бачення вирішення проблеми.

Впровадження прогресивної податкової системи, особливо орієнтованої на заможних громадян та великих вкладників, могло б забезпечити надходження для державних інвестицій у соціальні програми, освіту та охорону здоров’я. Це допоможе зменшити нерівність і сприятиме ширшій економічній участі.

Уряд та фінансові установи повинні надавати пріоритет ініціативам з підвищення фінансової грамотності та розширювати доступ до банківських послуг, особливо для малозабезпеченого населення. Заохочення ощадних програм та надання доступних кредитів може допомогти українцям зміцнити фінансову безпеку, що сприятиме більш справедливій участі в економіці.

В першу чергу — кредити (довгі та дешеві) потрібні для малого та середнього бізнесу, який у нас історично не має доступу до ліквідності.

Наразі банки більше зацікавлені в роботі з депозитними сертифікатами та ОВДП. Бо працювати з ними простіше — гроші збільшуються без ризиків, бо дивіденди гарантує держава (з коштів платників податків та міжнародної фінансової допомоги).

А бізнес кредитувати не хочуть, бо це ж потрібно працювати, аналізувати ризики тощо.

Заможні вкладники мають бути заохочені спрямовувати свої депозити у продуктивні інвестиції, наприклад, в інфраструктуру, відновлювану енергетику та технологічні сектори. Державно-приватне партнерство та сприятлива для інвестицій податкова політика можуть перенаправити бездіяльний капітал у галузі, які створюють робочі місця та стимулюють економічне зростання.

Політика, спрямована на освіту, професійну підготовку та підтримку підприємництва, може дати можливість більшій кількості українців увійти до середнього класу, що, в свою чергу, збільшить споживчий попит і стабілізує економіку. Інвестиції в малі та середні підприємства (МСП) також можуть допомогти диверсифікувати джерела доходів і створити можливості для висхідної мобільності.

Щоб запобігти раптовому відтоку капіталу з банківського сектору, регулятори повинні посилити вимоги до ліквідності та забезпечити адекватну капіталізацію банків. Розширення покриття страхування депозитів також може зміцнити довіру серед дрібних вкладників і зменшити залежність від великих концентрованих депозитів.

Вирішення цих проблем вимагає стратегічного, багатогранного підходу, який не лише перерозподіляє багатство більш справедливо, але й створює можливості для середнього та нижчого класів брати участь в економічному відновленні України.