Щоб сприяти взаємовигідній співпраці між Україною та Європейським Союзом (ЄС) у період з 2025 по 2030 роки, Україна повинна зосередитися на зміцненні своєї фінансової системи, банків та фондового ринку шляхом інтеграції до структур ЄС.

Така співпраця не лише прискорить економічний розвиток України, але й посилить її відповідність стратегічним інтересам ЄС.

Існує можливість для фінансової системи України отримати вигоду від посилення співпраці з ЄС шляхом впровадження передового досвіду та регуляторних рамок, подібних до тих, що використовуються в європейській банківській системі. Україна повинна зробити пріоритетом приведення свого фінансового законодавства у відповідність до стандартів ЄС.

Це підвищить довіру інвесторів і сприятиме більш безперешкодній інтеграції з європейськими фінансовими ринками.

ЄС надає фінансову допомогу країнам, що не є його членами, в обмін на проведення структурних реформ. Для України це може означати запровадження суворого фінансового контролю, механізмів прозорості та боротьби з відмиванням грошей. Прийняття сумісного з ЄС фінансового законодавства полегшить участь українських інституцій на ринках ЄС.

Партнерство з ЄС також може сприяти впровадженню в Україні сталих фінансів. ЄС робить значні інвестиції в «зелені» технології та фінанси в рамках своїх цілей щодо досягнення нульового рівня викидів, що може надати Україні цінну можливість отримати доступ до європейських «зелених» фондів. Випускаючи «зелені» облігації та інші фінансові інструменти, пов’язані зі сталим розвитком, Україна може залучити європейських інвесторів, зацікавлених у сталих інвестиціях.

Інтеграція з ЄС дозволить Україні модернізувати свій банківський сектор шляхом прийняття регуляторних стандартів ЄС та інновацій у сфері цифрового банкінгу, тим самим створивши більш конкурентоспроможний банківський сектор. Цього можна досягти за допомогою наступних заходів:

Гармонізація банківського законодавства: Прийняття банківського законодавства ЄС дозволить українським банкам здійснювати транскордонні операції з європейськими банками. Це сприятиме полегшенню руху капіталу та підвищенню якості фінансових послуг за кордоном.

Українські банки мають можливість прийняти Базель ІІІ, який регулює достатність капіталу та ризик ліквідності. Для українських банків життєво важливо прийняти ці заходи, щоб гарантувати, що вони зможуть протистояти системним ризикам і залишатися привабливими для інвесторів з ЄС.

Україна має можливість співпрацювати з ЄС для розвитку сучасної цифрової банківської екосистеми. ЄС приділяє значну увагу цифровій трансформації, яка охоплює цифрові фінанси та використання фінтех-інновацій. За допомогою європейського досвіду в цій сфері банківський сектор України може пройти модернізацію.

Розвиток українського ринку капіталу та його інтеграція до європейського ринку капіталу принесе значні економічні вигоди.

Український фондовий ринок може виграти від приведення своєї інфраструктури у відповідність до європейських норм, таких як MiFID II (Директива про ринки фінансових інструментів). Ця директива підвищує прозорість та захист інвесторів, що може зробити українські фінансові активи більш привабливими для європейських інвесторів.

Підвищуючи ліквідність та прозорість ринку, Україна може використати переваги Союзу ринків капіталу ЄС (СРК) на свою користь. Доступ до розгалужених ринків капіталу ЄС дозволить українським компаніям залучати кошти шляхом випуску акцій та боргових зобов’язань по всій Європі. Така інтеграція призведе до збільшення інвестицій та надасть українським підприємствам доступ до капіталу за нижчою вартістю.

ЄС здійснює інтеграцію різних національних фондових бірж. Україна має можливість налагодити партнерство з європейськими фондовими біржами, такими як Euronext, що сприятиме подвійному лістингу українських компаній та надасть більший доступ до європейського капіталу.

На додаток до технічного узгодження, стратегічне партнерство між Україною та ЄС матиме важливе значення. Вони будуть зосереджені, зокрема, на співпраці у критично важливих галузях: ЄС та Україна вже встановили стратегічне партнерство у таких ключових секторах, як сировинні ресурси та зелені технології.

Подальше розширення цієї співпраці на фінансові ринки та банківську сферу може значно посилити вплив цих партнерств. Встановлення стратегічних економічних партнерств може сприяти перехресним інвестиціям, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність обох країн на світових ринках.

Для того, щоб залучити більше ПІІ з ЄС, Україна повинна забезпечити права власності, зменшити бюрократичні бар’єри та дотримуватися правових стандартів ЄС. Це підвищить конкурентоспроможність України та зробить її безпечною країною для європейських інвесторів.

У 2024 році рівень прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні буде значно нижчим, ніж у її сусідів, зокрема Польщі, Румунії та Естонії. Це пов’язано з низкою макроекономічних та геополітичних факторів. Зараз не говоримо про війну, а тільки про економіку.

Орієнтовний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення у 2024 році виглядає наступним чином:

Польща: 656,17 доларів США на особу

Румунія: $631,58 на особу

Естонія: $3 846,15 на особу

Україна: $114,29 на особу

Чому у нас так мало інвестицій? Відповідь очевидна, але скажу ще раз.

Проблеми з корупцією та верховенством права в Україні продовжують негативно впливати на довіру інвесторів. Хоча Польща та Румунія все ще мають подолати деякі інституційні проблеми, вони досягли значного прогресу в удосконаленні управління відповідно до своїх зобов’язань перед ЄС. Зокрема, Естонія демонструє надзвичайно високі показники за глобальними індексами прозорості та легкості ведення бізнесу.

Україна зіткнулася з труднощами у впровадженні структурних реформ, необхідних для створення більш передбачуваного та прозорого бізнес-середовища, включаючи судову реформу та антикорупційні заходи.

Польща, Румунія та Естонія мають більш розвинену інституційну базу, зокрема, завдяки членству в ЄС, що забезпечує вищі стандарти управління.

З точки зору розміру ринку та інтеграції, Україна наразі перебуває у невигідному становищі.

Статус України поза межами ЄС означає, що вона не має автоматичного доступу до єдиного європейського ринку, яким користуються Польща, Румунія та Естонія. Це обмежує нашу привабливість як виробничого центру для експорту в інші європейські країни.

Хоча угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС пропонує певні переваги, вона не є настільки всеохоплюючою, як повноправне членство.

В свою чергу для вступу в Євросоюз необхідно гармонізувати наше законодавство з європейським.

Для України вкрай важливо привести свою правову систему у відповідність до європейських стандартів, гармонізувавши своє законодавство з acquis communautaire ЄС. Це особливо важливо в таких сферах, як конкуренція, захист навколишнього середовища, трудове законодавство та судова реформа.

Крім того, таке узгодження підвищить довіру інвесторів завдяки створенню стабільного та прозорого бізнес-середовища, що сприятиме залученню прямих іноземних інвестицій, які є життєво важливими для економічного зростання та післявоєнного відновлення України.

Привівши своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС, Україна отримає доступ до Єдиного ринку, що дозволить її товарам і послугам більш вільно і конкурентно переміщатися в межах європейської економічної зони.

Це життєво важливо для збільшення експорту та економічної інтеграції. Це сприятиме ширшим політичним реформам, таким як покращення врядування, зміцнення верховенства права та зниження рівня корупції. Це підвищить привабливість і стабільність України як партнера для співпраці з ЄС.

З геополітичної точки зору, наближення до норм ЄС дозволить Україні зменшити свою залежність від російського впливу, залучивши при цьому подальшу підтримку з боку ЄС та західних союзників. Хоча реформування правової та економічної бази є складним завданням, довгострокові переваги економічної стабільності, покращення управління та членства в ЄС роблять гармонізацію критично важливим кроком для майбутнього України.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

Джерело

Шестиразовий конгресмен США розповів про одну з найгучніших справ України
Джерело

Джим Слеттері, шестиразовий конгресмен США розповів в інтерв’ю про те, чи очікує він після виборів у Америці зниження уваги до України, дозволу бити західною зброєю вглиб рф, та як впливає тиск на бізнес в Україні на виділення допомоги з США, зокрема, про справу банку «Укрінком» і судову тяганину з Фондом гарантування вкладів. 

Багато українців стурбовані подальшою підтримкою України. Із 61 мільярда доларів підтримки України, ми досі отримали не все, на який час вона розрахована? І чи не зникне Україна з фокусу після президентських виборів у США?

Я не думаю, що Україна зникне з фокусу після президентських виборів. Я вважаю, що люди в Конгресі США, які вже переважною більшістю голосували за підтримку України, продовжать це робити. Майте на увазі, що майже 70 сенаторів США з обох партій підтримали допомогу Україні. Це дуже значний голос у Сенаті США, враховуючи, наскільки розділена наша політика в Сполучених Штатах сьогодні. І в Палаті представників понад 300 осіб з обох партій підтримали допомогу Україні. І знову ж таки, це дуже значна більшість. Коли зі 435 членів 300 голосують за пакет допомоги в розмірі 61 мільярда доларів для іноземної країни – це історично для Сполучених Штатів. Тож я думаю, що українці повинні це розуміти і розуміти, що підтримка України в Конгресі сьогодні широка і двопартійна. Майже половина республіканців у Палаті проголосували за допомогу Україні, як і всі демократи в Палаті представників. Це дивовижно, що ми мали таку сильну двопартійну підтримку. Я особисто вірю, що це триватиме після цих виборів, незалежно від результату на президентському рівні. І я не вірю, що Трамп, якщо його оберуть, просто припинить допомогу Україні. Я не вірю, що це станеться.

Сполучені Штати поступово, іноді із запізненням, але надають Україні зброю, яку вона просить. Нині ми просимо ракети далекого радіусу дії, і є думки, що нам слід дозволити вражати російські військові аеродроми вглибину рф. Як Ви думаєте, чи Сполучені Штати підуть на такий крок і коли?

Я думаю, що ми рухаємося в цьому напрямку. Дехто вважає, що це слід було зробити ще кілька місяців тому. Я б хотів, щоб це було зроблено раніше. Але факт залишається фактом, що зараз Україна має право використовувати зброю, надану НАТО, для ударів по Росії, щоб захистити себе від неминучих атак з російської території. Що, на мою думку, повинно статися, і це думка людини, яка має 20 років досвіду тут, в Україні, і мала можливість зустріти кожного президента від Кучми, а також знайомий з багатьма членами Ради, багатьма людьми в політичному світі, бізнесі та релігійній спільноті тут, то моя особиста думка, що зараз дуже вдалий час для припинення вогню в цій війні. І, сподіваюся, розумні люди з обох сторін зможуть врешті-решт вирішити цей конфлікт за столом переговорів, що забезпечить довгострокову безпеку України. І водночас – припинити це насильство, ця війню [що] забрала життя сотень тисяч українців і росіян. Це абсолютна трагедія того, що тут сталося. Це, як я б назвав, божевільна війна. Вона не мала реального морального виправдання з точки зору російської агресії. Мене вражає те, що деякі релігійні лідери в Росії благословили цю війну. Подумайте про це. Це нібито християнські церковні лідери в Російській Православній Церкві благословили цю війну. Це для мене неймовірно. І я сподіваюся і молюся, що релігійні лідери в Росії, які благословили цю війну, зрозуміють помилковість своїх дій і повинні очолити зусилля щодо припинення цієї війни, яку вони благословили. І я знаю, що це, можливо, вимога чогось надзвичайного, щоб релігійні лідери змінили свої позиції щодо чогось подібного до війни, але вони повинні це зробити. І якщо вони цього не зроблять, я вірю, що вони стикнуться з дуже важким судом перед Всемогутнім Богом одного дня. Вибачте, що перейшов на релігійну дискусію, але це центральна частина цієї війни, яка не отримує достатньо уваги в Сполучених Штатах і по всій Європі. Але нам потрібно зрозуміти релігійний вимір цієї війни і те, як Путін використав Російську Православну Церкву та лідерів Російської Православної Церкви на найвищому рівні, щоб благословити аморальну війну. Це те, що ви очікували б у часи [династії] Романови, або в часи Бурбонів, або середньовічні часи, коли була така комбінація церкви і держави, можна так сказати. Але Путін блискуче маніпулював Російською Православною Церквою і переконав Кирила благословити свою війну тут, в Україні. Це немислимо.

Щоб перемогти Путіна, нам потрібні не тільки зброя, а й успіх у функционуванні економіки. Як би Ви оцінили дії українського уряду та влади? Чи є якісь позитивні аспекти за останні два роки, і які проблеми все ще залишаються?

Я вважаю, що немає сумніву, що президент Зеленський та його команда заслуговують високих оцінок за те, як вони відреагували на  вторгнення в лютому 2022 року. Президент Зеленський дійсно енергійно мотивував людей у всьому світі звернути увагу на Україну. Я думаю, що він заслуговує на високі оцінки за це, і його команда заслуговує на високі оцінки за те, як вони об’єднали український народ для протистояння російській агресії. Як завжди, є критики лідерів. Вони знаходяться на арені, так би мовити. Я це розумію. Але важливо, щоб керівництво України було об’єднаним у боротьбі з цією жахливою агресією з боку Росії. Якщо у мене є одне послання до президента Зеленського, воно буде таким: заради Бога, зверніться до всіх політичних фракцій в Україні та спілкуйтеся з ними. Робіть те, що робив Черчілль під час Другої світової війни. У військовому кабінеті Черчілля були його політичні противники з Лейбористської партії, Консервативної партії та Торі в Англії того часу, і вони були в його військовому кабінеті. Вони брали участь у рішеннях, які приймав Черчілль. І це було ключем до збереження єдності англійців у Сполученому Королівстві під час їх найтемнішої години, коли вони буквально стояли наодинці проти Гітлера в 1940 році. І це було до того, як Гітлер вторгся до Радянського Союзу. Тож це було справді лише Сполучене Королівство. Це був Вінстон Черчілль, який вів і надихав англомовний світ на єдність проти Гітлера. І я думаю, що президент Зеленський може багато чого навчитися з прикладу Черчілля, віддаючи себе справді важкій роботі, наскільки це важко, і я знаю, що це дуже складно, але намагаючись об’єднати своїх політичних опонентів. Але коли ваша нація стикається з такою загрозою, як сьогодні Україна, він має робити все необхідне, щоб об’єднати різні політичні фракції та зберегти їх разом. Тому що ця війна закінчиться за столом. Вона закінчиться за столом. Усі війни врешті-решт закінчуються за столом. Це або стіл капітуляції, або стіл переговорів, де досягається угода. І я вірю, що ця війна закінчиться за столом переговорів, якщо можна так сказати. І коли настане цей момент, буде абсолютно необхідно, щоб лідер України, хто б це не був у той час, міг говорити одним голосом за цим столом, коли вони протистоять Росії.

Як Ви оцінюєте стан реформи судової системи України?

Ви знаєте, у мене немає достатнього особистого досвіду роботи із [українською] судовою системою. Але у мене є деякі друзі в Україні, які дуже розчаровані судовими реформами. Але я думаю, що, можливо, ще рано робити висновки. Я залучений в одну справу, де є суперечливі судові рішення, що важко узгодити. Але боротьба за реформу урядових інституцій у демократії — це постійне зусилля. Сьогодні в Сполучених Штатах ми гостро потребуємо деяких реформ у нашому Конгресі та реформах у нашій судовій системі. Наприклад, я хотів би, щоб у Сполучених Штатах було встановлено віковий ценз для членів Верховного суду США, а також для всіх політичних посад у Конгресі та Білому домі. Я хотів би, щоб були встановлені терміни повноважень для суддів Верховного суду та для членів Конгресу, так само як і для президента. У нас є обмеження на два терміни для президента, і я думаю, що ми повинні мати обмеження для нашого Конгресу та Верховного суду. Я згадую це лише тому, що в демократії ніколи не досягаєш остаточної точки щодо форми інституцій. Інституції повинні еволюціонувати разом із країною. Тому ми завжди будемо мати питання щодо, мабуть, судової реформи та правоохоронних органів. Але в демократії у вас є можливість обирати лідерів, які приймають ці рішення, а потім притягати їх до відповідальності на наступних виборах. І це те, що важливо в демократії. Зрештою, все повертається до людей.

Є багато розмов про те, що в Україні чиниться тиск на бізнес, вплив на суддів, особливо у питаннях великого бізнесу…

Думаю, це, ймовірно, правда, але у мене знову-таки немає великого особистого досвіду в цьому. Тому я не можу коментувати окремі випадки щодо цього.

Нещодавно Ви публічно зверталися до президента України у справі банку “Укрінком”. Що ви мали на увазі? І чому ця справа цього банку важлива?

Це важливо, тому що мова йде про приблизно 35-50 мільйонів доларів. І це гроші, які “Укрінкомбанк” хоче зібрати від позичальників, які брали кредити в банку за останні 15 років. Ці кредити не були погашені. Після вторгнень росіян у 2014 та 2022 роках банк втратив 30-40 відсотків своїх активів через російське вторгнення. Росіяни знищили будівлі, вкрали комбайни, трактори та різне обладнання, яке було заставою за кредитами, наданими цим банком. У багатьох випадках позичальники, які брали гроші у банку, мають повну можливість погасити ці кредити. Коли відбулося вторгнення і росіяни знищили або вкрали 30-40 відсотків активів банку, банк опинився у фінансовій скруті, як можна очікувати. І тоді в ситуацію довелося втрутитися Фонду гарантування вкладів, щоб захистити вкладників. Фонд гарантування витратив мільйони доларів на захист вкладників. Тепер питання полягає в тому, як Фонд гарантування може отримати відшкодовання. Це, по суті, державні гроші, які Фонд гарантування витратив на захист цих вкладників. Банк “Укрінком”, хоче зібрати гроші від позичальників, які взяли їх в банку, щоб мати кошти для повернення Фонду гарантування. Ми сподіваємося, що Фонд гарантування та урядові посадовці в Україні визнають, що інтереси уряду та мого клієнта збігаються. Це збір грошей з позичальників та негайне повернення Фонду гарантування того, що йому належить, і що він витратив на захист вкладників банку, який опинився у фінансовій скруті через російське вторгнення. Якщо цього не буде зроблено, уряд України все одно буде відповідальним за 35-50 мільйонів доларів, витрачених Фондом гарантування на захист цих вкладників. Мій клієнт хоче зібрати гроші з позичальників, які законно винні ці гроші банку, щоб банк мав ресурси для повернення Фонду гарантування. Це трохи довга історія, але я пояснив її так просто, як міг. Існує багато неправдивої інформації про цю банківську справу. Було висунуто деякі звинувачення щодо шахрайства з боку мого клієнта. Я не бачив доказів цього. З того, що я знаю сьогодні, мій клієнт готовий зробити все можливе, працюючи з Національним банком України та Фондом гарантування, щоб зібрати всі можливі гроші з позичальників, які законно винні банку мільйони доларів, і використовувати всі ці гроші для повернення Фонду гарантування та інших кредиторів. І якщо щось залишиться, акціонери банку отримають вигоду з цього. Але вони не отримають жодної копійки або гривні до тих пір, поки Фонд гарантування не буде відшкодований повністю і поки кредитори не будуть відшкодовані. Це те, над чим я працюю.

Я хотів би попросити Вас підсумувати все сказане. Чого Ви очікуєте від справи “Укрінкомбанку”? Яке рішення щодо цього банку Ви очікуєте?

Я завжди оптиміст і вірю в молодих людей, які зараз керують урядом в Україні. Я збираюся дати всім кредит довіри і сподіваюся, що вони зроблять правильні речі. І коли вони дізнаються всі факти, я вірю, що вони зроблять правильні речі. І правильне рішення полягає в тому, щоб мій клієнт, банк “Укрінкомбанк”, співпрацював з Фондом гарантування, щоб зібрати гроші з позичальників, щоб Фонд гарантування міг бути відшкодований – цими 35 або 40 мільйонами доларів, або якоюсь іншою сумою. Ми не знаємо точно, яка вона. Але яка б ця сума не була, давайте працювати разом, щоб зібрати гроші з позичальників, які законно винні ці гроші банку, щоб банк міг повернути гроші Фонду гарантування, щоб Фонд гарантування міг, по суті, повернути гроші уряду України. Як американський платник податків, я дбаю про це, тому що Сполучені Штати надали Україні мільярди доларів фінансової допомоги. І ми хочемо переконатися, що ці гроші використовуються ефективно. Якщо ці 35-50 мільйонів доларів не будуть зібрані з позичальників, які їх винні, тоді уряд України повинен буде знайти спосіб заповнити цей бюджетний дефіцит. І одним із шляхів, куди вони [уряд] звертаються – їхні партнери на Заході, включаючи Сполучені Штати, щоб допомогти фінансово підтримати бюджет. Отже, всі гроші тут є взаємозамінними. Вони всі в одному великому котлі, так би мовити. І якщо ми не зберемо ці 35-50 мільйонів доларів із позичальників, це створить зобов’язання для уряду України та потенційний тягар для платників податків США. Тому я хочу, щоб всі ці гроші, які приходять сюди [в Україну], використовувалися ефективно.

Джерело

У 2023 році банки України отримали понад 80 мільярдів гривень прибутку, а за перші сім місяців 2024 року — вже 70 мільярдів гривень. Це викликає суспільний резонанс, оскільки цей прибуток здебільшого ґрунтується на високих доходах, отриманих від депозитних сертифікатів НБУ, за якими виплати банкам склали понад 200 мільярдів гривень за 2,5 роки війни.

Як зазначається в макроекономічному огляді, що його випустив НБУ у вересні 2024 року, через цю політику банки стали однією з найприбутковіших галузей економіки, в той час як інші сектори, особливо реальний сектор, переживають складні фінансові умови.

Таке зростання прибутків банків можна пояснити монетарною політикою НБУ, що сприяла високим процентним ставкам за депозитними сертифікатами. Це дозволяло банкам акумулювати значні кошти, які виводилися з реального сектора економіки.

В умовах військового часу виникає моральний обов’язок. У ситуації, коли країна веде оборонну війну, було б розумно припустити, що держава має моральний обов’язок ставити на перше місце своє виживання, суверенітет і захист своїх громадян. З нашого боку було б упущенням не забезпечити адекватне фінансування армії, що є критично важливою частиною цього обов’язку.

Це сприймається як етичний дисбаланс, коли банки, підтримувані державними ресурсами, отримують надприбутки в той час, коли збройні сили стикаються з дефіцитом фінансування. Такі обставини призводять до суспільного занепокоєння і зниження довіри до фінансових і державних установ, особливо коли інші сектори, в тому числі військовий, недофінансовуються або стикаються з бюджетними скороченнями.

Банківська політика в Україні призвела до обмеження доступу підприємств до дешевих кредитів, що, як зазначено в огляді, ще більше послабило їхню конкурентоспроможність. НБУ фактично дотував банківський сектор за рахунок коштів платників податків, створюючи значні диспропорції в розвитку інших секторів економіки.

Згідно з даними з огляду НБУ за вересень 2024 року, ключова процентна ставка залишається високою через вплив геополітичних факторів і тиску на інфляційні показники. Як результат, відсоткові ставки на депозитні сертифікати НБУ залишаються на рівні, що дозволяє банкам отримувати значні доходи за рахунок державних ресурсів, при цьому не забезпечуючи належного кредитування реального сектору економіки.

Це створює додаткові виклики для бізнесу, який стикається з обмеженим доступом до фінансових ресурсів через високі ставки кредитування. Як зазначається в огляді, стабілізація енергетичної ситуації в серпні та пожвавлення економічної активності мали позитивний вплив на бізнес. Однак банки, замість підтримки економічного відновлення, зосереджені на отриманні прибутків через операції з державними сертифікатами, а не кредитування.

У законопроекті щодо збільшення податків пропонувалося підвищити податок на прибуток банків на 50%, що виглядало справедливим з огляду на надприбутки банків, отримані завдяки монетарній політиці НБУ. Однак рішення профільного комітету скасувати цю ініціативу викликає серйозну критику. Це рішення виглядає як захист інтересів банків на шкоду державному бюджету та суспільству в цілому.

За даними НБУ, податкові надходження у серпні 2024 року залишалися високими, зокрема, завдяки надприбуткам банків. Проте, скасування підвищеного податку на прибуток банків знижує можливість держави отримати додаткові доходи для фінансування критично важливих витрат, зокрема, на оборону та соціальну підтримку.

Водночас, у законопроекті підвищуються податки на працю та підприємництво, що значно збільшує податковий тиск на середній і малий бізнес, а також на громадян, які й так страждають від економічних наслідків війни. В огляді НБУ також вказується на зростання фінансового навантаження на реальний сектор через зростання вартості електроенергії та ослаблення гривні, що додатково погіршує умови для бізнесу.

Таким чином, уряд, фактично залишаючи банківський сектор без додаткового податкового навантаження, перекладає основний тягар на інші сектори економіки та на громадян. Це призводить до дисбалансу в податковій системі та посилення соціальної несправедливості.

Як зазначено у макроекономічному огляді НБУ, державний бюджет і надалі залишається залежним від міжнародної допомоги, а податкові надходження з реального сектора залишаються недостатніми для покриття всіх витрат. Скасування підвищеного податку на прибуток банків виглядає як спроба уникнути справедливого податкового навантаження на сектор, який найбільше виграє від державної монетарної політики.

Надприбутки банків, які фінансуються за рахунок платників податків, створюють серйозні економічні ризики, що підтверджує світовий досвід.

Державні кошти, які могли б стимулювати реальний сектор (МСБ, інфраструктуру, розвиток технологій, науки та інновацій), використовуються для підтримки банків. У результаті економіка втрачає потенційні інвестиції, що підтверджується досвідом Іспанії після кризи 2008 року, коли банки отримували допомогу, але не сприяли відновленню економіки.

Банки, які зосереджені на безризикових державних фінансових інструментах, не фінансують МСБ, що гальмує економічне зростання. Досвід Греції після кризи 2010-х років показує, що відсутність доступу до капіталу для бізнесу призводить до тривалої стагнації.

Надмірні витрати на підтримку банків тиснуть на державний бюджет, збільшуючи боргове навантаження. Нагадаю про наші (як держави) борги.

Станом на вересень 2024 року загальний державний та гарантований державою борг України становить 6,168 трильйона гривень (приблизно 152,2 мільярда доларів). Це включає як зовнішні, так і внутрішні зобов’язання. Зовнішній борг становить більшу частину — 4,456 трильйона гривень (72,3% від загальної суми, або 109,9 мільярда доларів), тоді як внутрішній борг — 1,711 трильйона гривень (27,7%, або 42,2 мільярда доларів).

Платники податків бачать, що їхні кошти спрямовуються на підтримку банків, що не вкладають у розвиток економіки. Це загрожує політичною нестабільністю, як було на Кіпрі у 2013 році, коли банки отримали державну допомогу, а громадяни зазнали значних втрат через жорсткі заходи економії.

Переважна підтримка банків створює асиметрію у фінансовій системі, коли реальний сектор недоотримує фінансових ресурсів. У більшості розвинених країн ЄС, таких як Німеччина, регулятори запобігають цьому через жорсткий контроль і регулювання банківської діяльності.

Саме тому, в ЄС неможливі високі відсотки за депозитами, адже політика примноження свого багатства «з повітря», а саме — грунтуючись на кулуарних домовленостях з банківським регулятором — неодмінно призведе до конфлікту між платниками податків та банкірами.

Банки, як впливові економічні суб’єкти, відіграють важливу роль у підтримці добробуту нації, особливо у складні часи. У громадян складається враження, що отримання прибутку від сприятливих умов, створених державною грошово-кредитною політикою (наприклад, високі прибутки від державних цінних паперів), без реінвестування в реальну економіку або внеску в критичні сектори, такі як оборона, не відповідає суспільному договору.

Можна регулярно і багатослівно, на найвищому рівні обіцяти сприятливий інвестиційний клімат, що обов’язково пануватиме в Україні після закінчення війни. Але лакмусовим папірцем у цьому питанні є, передусім, наявність реальної можливості судового захисту своїх законних прав в українському суді. 

Висвітлюючи підсумки і наслідки 10-річної банківської реформи в рамках чергової публікації проєкту нашого видання «Банківська система України – ретроспектива і погляд у майбутнє»,  «Ракурс» докладно описав історію однієї з найстаріших банківських установ – «Укрінбанку». Вона промовисто віддзеркалює історію нашої країни та часом дивовижну державну політику, зокрема, в банківській сфері.  

Внаслідок банківської кризи 2014-2015 років в Україні було ліквідовано близько сотні банків. «Укрінбанк», «останній з могикан», давно отримав судове рішення про незаконність його ліквідації, яке, як виявилося… неможливо виконати. Боротьба за справедливість триває багато років. Йдеться про вкрадені мільярди і тисячі ошуканих вкладників, що «благословив» НБУ під оплески великих позичальників, які дістали безстрокові кредитні канікули і шанс взагалі позбутися боргів. 

Поки що триває багаторічна боротьба у залах суду. Засідання у Верховному суді, що відбулось минулого тижня, було доволі яскравим, зокрема, завдяки участі американського гостя. Не кожного дня в українських судах виступають конгресмени США, тож наведемо частину промови одного з представників інтересів «Укрінбанку», пана Слеттері, в українському Верховному суді.

Джим Слеттері, член Палаті представників США (1983-1995) представляв  2-й виборчий округ Канзасу як демократ, був кандидатом від Демократичної партії на пост губернатора в 1994 році та кандидатом у сенатори США в 2008 році.

Джим Слеттері: «Мій клієнт хоче стягнути заборгованість по кредитах, які були видані законно, з відповідних позичальників. І це єдиний спосіб, який допоможе моєму клієнтові розрахуватися із своїми кредиторами, зокрема, з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. 

Мій клієнт готовий і прагне співпрацювати з Фондом гарантування, аби стягнути всі можливі кошти, заборговані позичальниками, а це мільйони доларів США.

Всі кошти стягуватимуться з позичальників під наглядом цього Суду і будуть виплачені кредиторам, включно з Фондом гарантування, знову ж таки під наглядом цього Суду. 

Мій клієнт закликає цей Суд підтвердити свою юрисдикцію в цій справі. Цей суд є найкращим юридичним форумом для вирішення цього питання таким чином, щоб забезпечити швидке та повне стягнення законних позик, наданих позичальникам. Це єдиний спосіб, у який кредитори, включно з Фондом гарантування, можуть сподіватися отримати виплати.

Відповідна статистика продемонструвала, що коли банки ліквідують, за результатами цієї процедури можна стягнути всього 3-4-5  відсотків від усіх заборгованих коштів.

І в  разі, якщо суд відмовиться встановити правову справедливість в межах своєї юрисдикції у цій справі, він фактично стане на бік позичальників, які заборгували  мільйони доларів моєму клієнту, який, у свою чергу, винен кредиторам, включаючи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Будь ласка, дозвольте мені надати ше один, останній аргумент. 

Я американець, який є колишнім членом Конгресу Сполучених Штатів Америки. Починаючи з 2004-го року я здійснив понад 30 візитів в Україну. Я є твердим прихильником незалежної демократичної, вільної та процвітаючої України. Пишаюся тим, що моя країна підтримує мужній народ України в боротьбі проти брутальної неспровокованої агресії Російської Федерації.

На сьогоднішній день уряд США надав Україні мільярди доларів допомоги. Платники податків США очікують, що їх допомога Україні буде використана ефективно, а не змарнована.

Члени Конгресу США знають, що знадобиться ще більше допомоги США. Вони спостерігають за тим, як витрачається ця допомога. Їм відомо про випадки корупції в банківській системі у минулому та зусилля, які було докладено для реформування банківської галузі. Вони знають, що податкові долари США підтримали Міжнародний валютний фонд та інші міжнародні фінансові установи, які надавали підтримку банківській реформі в Україні.

Ваші друзі в США та в Конгресі США хочуть, щоб позичальники повернули свої позики на мільйони доларів США якомога швидше, аби можна було повернути борг Фонду гарантування. Тому що кожен повернутий долар зменшить кількість міжнародних коштів, у тому числі із США, які знадобляться для підтримки банківської системи України.

Якщо цей Суд підтвердить свою правову юрисдикцію сьогодні, він почне процес, який дасть змогу моєму клієнту повернути кошти Фонду гарантування, заощадити українському уряду мільйони доларів і запобігти потенційній відповідальності перед платниками податків США». 

Поза всяким сумнівом, враження Джим Слеттері багато для кого будуть вагомішими, аніж нічим не підкріплені запевнення кожного українського президента у надійності і вигідності інвестування в Україну, практична суть яких вичерпується закликом «Приносьте ваші грошики».  Без жодних гарантій.

Наступне засідання у справі відбудеться 16 жовтня.

Джерело

Ключовим питанням судової тяганини між ПАТ «Укрінком» та Фондом гарантування вкладів є визнання прав власності на права, укладені під попереднім ім’ям установи – ПАТ «Укрінбанк».

Прокоментував в інтерв’ю «Українським новинам» голова наглядової ради ПАТ «Укрінком» Володимир Клименко.

«Це одна й та сама компанія, яка має ідентичний код ЄДРПОУ. Ми змінили назву після того, як перестали бути банком, щоби не вводити людей в оману”. Директива ЄС 2014/59″ щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку, яка є невід‘ємною частиною гармонізації законодавства однозначно трактує такі проблемні взаємовідносини, як між «Укрінком» та ФГВФО», – зазначив банкір.

На його думку, якщо Україна не імплементує євродрективи в цій сфері, подальша євроінтеграція буде під питанням. «Для того, щоб вступити до ЄС, ми маємо адаптувати стандарти, які працюють в ЄС. І директиви ЄС “2014/59” є ключовими. Їх прийняття показує нашу готовність до змін. В протилежному варіанті ми лише імітуємо реформи»,- вважає Клименко.

ПАТ “Укрінком” вже 8 рік перебуває в судових процесах з Фондом гарантування вкладів, а все через небажання боржників банку повертати кошти установі. Сума боргових зобов’язань сягає понад $150 млн дол. США. І серед цих боржників солідні та відомі компанії, які, згідно офіційних даних, абсолютно прибуткові

Джерело

Одним з першочергових завдань на шляху до вступу України до Європейського союзу є повна гармонізація законодавства України із правовими стандартами Європейського Союзу. Особливо, що стосується імплементації євродиректив, таких як “Директива ЄС 2014/59” щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку.

Про це в інтерв’ю “Українським новинам” розповів банкір, Голова наглядової ради ПАТ “Укрінком” Володимир Клименко.

“Простими словами — без гармонізаціїї законодавства не буде інвестицій в Україну. Не буде інвестицій — доведеться піднімати податки. Економіка України не виживе в умовах відсутності закордонного інвестиційного фінансування та перманентного підвищення податків. Особливу увагу слід приділити прийняттю та імплементації євродиректив, таких як “Директива ЄС 2014/59″ щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку”, – прокоментував банкір.

Україна та ЄС продовжують спільний процес взаємної інтеграції, але цей шлях може зупинитись з причини небажання України виконувати євродирективи, які відносяться до сфери оздоровлення банківської сфери. ПАТ “Укрінком” вже 8 рік перебуває в судових процесах з Фондом гарантування вкладів, а все через небажання боржників банку повертати кошти установі. Сума боргових зобов’язань сягає понад 150 млн дол. США.

Джерело

У результаті гучної банківської кризи 2014-2015 років в Україні було ліквідовано близько сотні банків. «Укрінбанк» напевно єдиний, який досі бореться за справедливість, давно отримавши судове рішення про незаконність його ліквідації, яке, як виявилося, неможливо виконати. 

Проте ця історія значно масштабніша, ніж багаторічна сага про один банк, яким би надійним і старим він не був. Це яскраве свідчення реалізації корупційного механізму ліквідації банків із використанням держави, спрямованого на те, щоби перекроїти банківський ринок та безкарно скористатися чужими активами. В цій історії йдеться про фактично вкрадені мільярди і тисячі ошуканих вкладників, які досі не дочекались справедливості. 

Банківська криза 2014-2015 років

ПАТ «Укрінбанк» – один із найстаріших банків в Україні. Він виник далекого 1989-го року, ще до проголошення Україною Незалежності. 

Банк працював та активно розвивався, хоча велика фінансова криза 2008-2010 років і зачепила його, але отримавши кредит рефінансування від НБУ у розмірі 500 млн грн, банку вдалося не лише не втратити свої позиції на ринку ,а навіть єдиному серед українських банків повернути його достроково.

На момент початку другої великої кризи банківської системи 2014-2016 років, більшою мірою спричиненою анексією частини українських територій, а з ними і майна та активів банків, частка «Укрінбанку» займала трохи більше 1% вітчизняного банківського ринку. 

На початок 2015 року баланс «Укрінбанку» складав 5,7 млрд грн, що на той момент було еквівалентом 712,5 млн доларів США. Серед клієнтів банку був реальний бізнес, наприклад, ПРаТ «Оболонь», Севастопольський судноремонтний завод, ПАТ «Лісмаш», ПАТ «Красилівський завод «Точмаш», облавтодори тощо.

Проте тимчасова окупація Криму, частин Луганської та Донецької областей призвели до втрати 30% активів «Укрінбанку» у вигляді нерухомості, кредитів, виданих жителям та юридичним особам цих територій. 

Що повинна була зробити держава в такій ситуації? Забезпечити тимчасову підтримку, наприклад, надати рефінансування тощо. Натомість НБУ провів  так званий шоковий аудит. Було висунуто вимогу збільшити резерви на суму 500 млн грн. Банк розпочав пошук інвестора і знайшов аж трьох: американську, британську та ізраїльську компанії. Відповідно до чинного законодавства, НБУ має надати дозвіл на залучення коштів іноземних інвесторів до українського банку. Ізраїльська компанія все ж дійшла до кінця довготривалих та численних переговорів і навіть попереджень з боку НБУ про те, що інвестиції в український бізнес під час банкопаду ризиковані.  

14 грудня 2015 року НБУ офіційно надав дозвіл на залучення 50 млн дол. США інвестицій в «Укрінбанк» як частину плану фінансового оздоровлення та узгодив строки для такого залучення.

На це інвесторам та банку було надано місяць. Проте вже 24 грудня – через 10 днів після ухвалення  рішення щодо надання дозволу інвестору залучити кошти до  «Укрінбанку»  – Правління НБУ на чолі із сумнозвісною очільницею Нацбанку Валерією Гонтаревою затвердило постанову про введення тимчасової адміністрації в «Укрінбанку», а трохи пізніше і про його ліквідацію. 

Для банку це стало, м’яко кажучи, неприємною несподіванкою. Інвестор цього рішення, звісно, не зрозумів. Спроби провести переговори із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб внесли ще більше сумнівів. Аби отримати можливість взяти  участь уже в санації банку,  інвестору запропонували додатково внести на рахуники Фонду без будь-яких гарантій повернення коштів… 30 млн. грн для того, «щоб йому повірили».

Як можна зрозуміти такі рішення? Що змінилося за 10 днів? Чому НБУ не дотримався власного рішення?

Передусім, рішення про ліквідацію банків приймали не суди, а регулятор. Вони ж їх і виконували. Тож очевидно, що мав місце явний конфлікт інтересів, що створив широке поле для зловживань.

Що стало підгрунтям? 

Попри те, що банк внаслідок окупації втратив третину активів, частина великих позичальників прагнула повернути кредити завчасно і вони робили це.

Банк намагався втриматися, ніхто з  його акціонерів не мав наміру вивести кошти та виїхати до Відня чи Лондона, як вчинив багато хто. Навпаки, банк намагався зберегти активи та виплачувати вкладникам борги за рахунок коштів тих позичальників, які гасили кредити.

Бізнесу під час кризи ніколи було чекати, хтось планував вихід на IPO, хтось хотів взяти новий кредит в іншому банку і був зацікавлений у чистій кредитній історії, хтось хотів продати заставне майно, щоб вкластися в інший проект. Справи йшли своїм ходом.

Однак процес ліквідації банку, несподівано для всіх запущений НБУ, означав початок катастрофи. Адже як наслідок банк припиняє здійснювати будь-які банківські операції. НБУ призначає ліквідатора. Ліквідатор має забезпечити виплату коштів кредиторам банку в межах наявних активів.

Всі активи банку оцінюються, і на їх основі здійснюється виплата коштів кредиторам. Пріоритетність виплат визначається законодавством, зазвичай першочергово виплачуються кошти вкладникам фізичним особам в межах гарантованої суми.

Банк втрачає ліцензію на банківську справу, механізм повернення якої навіть в разі ухвалення відповідного судового рішення  просто… не передбачений.

Ліквідація банку є крайнім заходом, який застосовується у випадках, коли він не може виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та кредиторами або порушує вимоги законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Як ми бачимо, стосовно «Укрінбанку» НБУ було прийнято з різницею у 10 днів два не просто досить суперечливі, а діаметрально протилежні рішення. Підстав для введення у банку тимчасової адміністрації не було, що підтвердилося у судових процесах, які були ініційовані акціонерами банку проти НБУ. Але це не завадило розпочати щодо нього процес ліквідації.

Дивна математика регуляторів

НБУ чомусь обрав позицію не підтримувати банк, який попри кризу тримався на плаву, не надавати кредит на рефінансування, не залучати інвестиційний капітал, не приймати план виходу з кризи, а одразу – ліквідувати. Стрімко і цілеспрямовано.

Що було далі? Акціонери банку подали позов до суду щодо визнання незаконними  рішення, якими НБУ спочатку вводить тимчасову адміністрацію, а через 3 місяці запускає процес ліквідації. 

І тут у гру вступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. За три місяці, які сплинули після ухвалення  рішення НБУ, Фонд півмільярдними траншами сплатив борги фізособам, але лише в межах гарантованої суми відшкодування вкладу в розмірі 200 000 гривень!

Арифметика тут доволі проста і цинічна. За умови, що процес ліквідації є незворотнім, ті, хто очолювали його, швидко та безкарно скористалися можливістю розпорядитися активами банку.

Банки сплачують до Фонду 3% від портфелю вкладів фізичних осіб, що гарантує повернення громадянам їхніх вкладів, але не більше 200 тисяч гривень кожному. Фонд спочатку отримує кредит в Мінфіні для сплати вкладникам, а потім намагається повернути свої кошти за рахунок активів банку. Тож банк мав активів на понад 5 млрд грн, з яких 3,5 млрд грн – депозитний портфель населення. Лише 1,7 млрд грн мали бути сплачені фондом вкладникам.

Проста математика. Хороший бізнес?

У той же час «Укрінбанк» домагається визнання постанов НБУ незаконними у всіх трьох судових інстанціях. 8 серпня 2019 року «Укрінбанк» отримав остаточне рішення про незаконність ліквідації.

Як ви думаєте, хтось поніс за це покарання?

Чи, можливо, було відновлено ліцензію? Позиція регулятора така – відповідного механізму не передбачено. 

Як так? Адже на кону мільярди доларів?

Як справедливо зауважував свого часу Карл Маркс, немає злочину, на який не пішов би капітал, якщо рентабельність перевищує 300%. В нашому випадку наряду з «капіталом» заслужено посідають місце НБУ та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 

Чи не для цього і задумувався весь простий, як рекет 90-х, механізм – користуючись кризою, перекроїти банківський ринок та безкарно на ньому поживитися?

Ще одне важливе питання: якщо механізму реституції, тобто повернення в первісний стан, не існує, що у цьому випадку є справедливістю для бізнесу, держави, позичальників, а головне – вкладників банку?

У цій сфері величезні пробіли, але держава, законодавець мусять дати відповідь на це запитання.

У той же час, хтось отримав подарунок долі у вигляді можливості викупити свій кредит за 5% вартості…

Заставне майно за безцінь виставляють на торги. Зазвичай тут живляться або спекулянти,  або крупні позичальники. Ні державі, ні вкладникам, акціонерам це користі не дає.

Крім того, останній, так званий «антиколомойський», закон взагалі перекладає на акціонерів фінансову відповідальність за непогашені внаслідок ліквідації банку збитки. При тому,  що акціонери банку не беруть участі ні в оцінці, ні в реалізації цього механізму Фондом. 

Мало того, що ліквідація банку була безпідставною і призвела до втрати вкладниками своїх коштів, для багатьох родин це рішення обернулося трагедією. 

Лише один приклад. Вкладник банку – колишній пілот, який заробив шестизначну суму в доларах США під час роботи в Африці. Він сподівався забезпечити гідне майбутнє родині і безбідну старість собі. Натомість отримав від Фонду 200 тисяч грн і за рік судової тяганини буквально згорів від стресу, помер, не дочекавшись справедливого вирішення питання з поверненням боргу. Його дружина і донька судяться досі.

Велика гра Великої палати ВС

Не виключено, що вся ця операція «ліквідація» і стала результатом впливу великих позичальників та адмінресурсу, які спільними діями вирішили перетягнути на себе кредитний портфель та активи банку. Для цього було використано навіть дуже логічне рішення акціонерів «Укрінбанку», виключити із найменування юридичної особи слово «банк», у зв’язку із чим юридична особа отримала зміненене найменування Публічне акціонерне товариство «Укрінком». Зазначене рішення акціонерів грунтувалось на положеннях банківського законодавства  про заборону використання слова «банк» у найменуванні юридичної особи, яка не має банківської ліцензії.

В одному зі своїх рішень Велика палата Верховного суду з подачі Фонду несподівано встановлює, що «Укрінбанк» та «Укрінком» – це дві різні юридичні особи. Хоча йшлося лише про перейменування. Код ЄДРПОУ юрособи не змінювався.

В розвиток Велика палата Верховного суду вирішила також, що всі вимоги «Укрінкому» до позичальників «Укрінбанку» на цій підставі є незаконними.

Це рішення, яке неможливо оскаржити, було винесено при перевазі в 1 голос та за існування 9 (!) окремих думок незгодних суддів. Але воно створило порушення принципу правової визначеності для колишнього банку та унеможливило стягнення в подальшому заборгованості. 

Тож що впало на шальку сліпої Феміди? Загадка. Але якщо правові позиції Великої палати створюють правові колізії, то чи є сенс в цій по суті четвертій судовій інстанції, скомпонованій дивовижним чином з представників всіх юрисдикцій, і яким має бути механізм усунення цих проблем? Симптоматично, що господарники проголосували проти вказаного рішення, а представники кримінальної юстиції, спеціалізація яких до цієї справи – жодним боком, проголосували «за».

Це питання досі дискутується в юридичному середовищі, хоча  з моменту винесення рішення минуло вже  5 років. 

Протягом цих років поки ніхто не може стягнути борги, ні Фонд, ні «Укрінком»,  позичальники продовжують користуватися кредитними канікулами, а вкладники по суті оплачують перерозподіл банківського ринку зі своїх рахунків.

То чи не настав час для змін і виправлення власних помилок?

Що далі?

Як видно, фінустанова не здається і готова працювати із позичальниками, готова гасити борги перед вкладниками, Фондом борги, що накопичилися, і далі шукає справедливості у судах.

Та законодавцю є про що подумати. Чи ефективним виявився механізм ліквідації? Чи не схожий він на звичайне рейдерство під прикриттям правильних гасел? Чому не був застосований механізм банкрутства? Який зиск державі сприяти продажу цінних активів за безцінь?

Як бути з тими активами, що через рішення ВП зависли у правовій невизначеності? Та хто має захистити у цій ситуації інтереси громадян,  держави, інвесторів?

«Укрінком» не здається і має власний план виходу із ситуації, що склалася. Та видається, що і держава, і національні регулятори, вочевидь, завинили банку та його вкладникам елементарну справедливість. Нині слово знову за Верховним судом. І багато хто з нетерпінням чекає, чи переможе в цьому кейсі  справедливість і законність, чи знову візьме гору інтерес деяких великих позичальників банку, які внаслідок цих всіх перепитій отримали шикарні кредитні канікули тривалістю вже понад 7 років та плекають надію взагалі позбутись боргів. Ми дізнаємося про це вже найближчими днями. 

Джерело