КАКИМИ БУДУТ БАНКИ БУДУЩЕГО:
5 ИДЕЙ ДЛЯ СТАРТАПА, КОТОРЫЕ УЖЕ НУЖНЫ ФИНАНСОВОЙ СФЕРЕ

ВОЛОДИМИР КЛИМЕНКО
банкір, Голова наглядової Ради ПАТ «Укрінком»
(в минулому — ПАТ «Укрінбанк»)

Фантасты и ретрофутуристы 20-го века изображали будущее, в котором человекоподобные роботы заменят человека в рутинной работе. Они станут за станки, возьмут на себя работу таксистами и будут вместо людей переносить бумажки из пункта А в пункт Б. Бумажный документооборот казался им фундаментальным и незаменимым.

Через некоторое время в роботах увидели угрозу. Якобы они заинтересуются уничтожением человечества. Однако профессиональные дискуссии о роли искусственного интеллекта и роботизированной техники свелись к одному вопросу: при каких условиях робот осознает свое «Я» и будет рассматривать себя как рефлексирующая личность?

Пока ответа нет, но совершенно точно – в технологиях мы достигли точки сингулярности, и обратного пути у нас нет. Абсолютно все сферы человеческой деятельности станут технологическими, даже такие консервативные, как банковское дело.

Что будет с банками

Банк принято считать консервативным бизнесом, сложно поддающимся системным изменениям. Не берем в расчет сервисные приложения, которые постепенно переводят коммуникации между клиентом и банком в «цифру».

Банковская деятельность заключается не только в пересылке денег между несколькими физическими или юридическими лицами. Банк – чемодан с набором инструментов для предпринимательской деятельности.

Оплата регулярных счетов, эквайринг, клининг, факторинг, инкассация, депозиты и кредиты – инструменты, которые нужны каждому бизнесу, будь он киоском с курами гриль или транснациональным холдингом.

Каким будет банк будущего? Учитывая сложный механизм его работы и наличие множества факторов, влияющих на его устойчивость, банк является структурой громоздкой и сложной в управлении. А значит, нуждается в постепенной и неизбежной модернизации. Потому что человек – существо ленивое, желающее работать меньше, а зарабатывать больше. 

Чтобы работать меньше, все банковские процессы нужно заменить невидимым роботами: искусственным интеллектом, ботами, CRM и так далее. Из этой необходимости возникло направление бизнеса финтех – автоматизация банковских процессов, если говорить старорежимным или академическим языком.

Каким будет банк будущего

Банк будущего – это набор интегрированных друг в друга финтех-инструментов, которые взяли на себя рутинную работу живых людей. В этом смысле Украина эволюционировала очень быстро. Приложения вроде «Приват24» и Monobank вывели нас в список стран-лидеров в диджитализации банковских услуг. Но их недостаточно.

Так как помимо «фронта» у банка есть «бэк». В этом бэке сидят аналитики, финансисты, экономисты и прочие пока незаменимые сотрудники. Рассматривая банк в целом как многоуровневую структуру, для превращения его в полностью цифровой, наполненный роботами, нам нужны такие инструменты:

1. Системы оценки рисков залогового имущества. Пожалуй, одна из самых востребованных услуг для банка. Такая система построит ценность каждого объекта на основании анализа множества факторов. Допустим, как определить стоимость залогового автомобиля в случае продажи его через три года? Клиент может оценить его в $100 тыс., но система скорректирует его оценку по параметрам «через три года на дизеле не уедешь в ЕС», «модель этого года была несколько раз отозвана производителем для устранения поломок», «котировки акций производителя волатильны, а значит, через несколько лет есть угроза его закрытия и невозможности официального сервисного обслуживания».
2. Искусственный интеллект для обеспечения эффективной службы поддержки клиентов. Тут все сказано без дополнительных пояснений. Дополню лишь тем, что ИИ+AR (англ. augmented reality, дополненная реальность. – Прим. ред.) дают не только емкую и корректную информацию по вашему запросу, но и зрелища. Вдруг вы захотите вызвать виртуального консультанта к себе домой и усадить за стол. Так, шутки ради.
3. Инструменты для полной автоматизации торговли на межбанке. И любой другой торговли. Этот инструмент позволит прогнозировать будущее и управлять закупками всего, что требуется банку – от доллара и английского фунта до подписки на офисные программы.
4. Анализ больших данных в реальном времени для формирования нужных клиенту кредитных и депозитных предложений. Допустим, на основании анализа данных (кол-во населения, размер потребительской корзины, уровень зарплаты, поведенческие факторы и так далее) можно регулировать рекламу предложений в зависимости от города и даже района. Вместе с этим прогнозировать доход и LTV (англ. lifetime value, пожизненная ценность клиента – предсказание чистого дохода, связанного со всеми будущими отношениями с клиентом. – Прим. ред.) каждого клиента.
5. Блокчейн как технология для создания объективной базы данных кредитных историй. В Украине нет такой базы. Каждый банк оперирует либо своими личными данными, либо «спрашивает» о клиентах у других банков. Единой системы, в которой будут находиться все кредитные истории всех физических и юридических лиц нет. Важно, чтобы данные в системе были защищены. А то появятся «умники», которые захотят исправить свою кредитную историю или испортить чью-то чужую.

Перечисленные пять инструментов – это то, что нужно банкам уже сейчас. Причем по всему миру, а значит, они масштабируются. Финтех-стартаперам следует обратить на них внимание.

Не нужно выдумывать велосипед. Придумайте к нему моторчик и реализуйте потребности банков, а не выдумывайте им новые проблемы.

Джерело

“ЩО В ГАМАНЦІ” У БАНКІРА ВОЛОДИМИРА КЛИМЕНКА

Як змінює ставлення до фінансів банкрутство власного банку? Чи є щось цінніше за гроші – ми дізнавались у Володимира Клименка, власника Укрінбанку.

Кар’єру Володимира Клименка можна умовно поділити на дві частини: до та після визнання Укрінбанку неплатоспроможним. До 2015 року цей невеликий банк налічував 4,5 млрд. грн. активів. Володимир Клименка на той момент контролював 66,9% акцій банку. Однак в результаті анексії Криму, управління активами банку на суму 1 млрд грн стало неможливим. Втрата чверті активів потягла за собою визнання банку неплатоспроможним в грудні 2015 року. Вкладники Укрінбанку отримали відшкодування за депозитами за рахунок Фонду гарантування вкладів.

Проте сам акціонер не змирився з визнанням банку неплатоспроможним і пішов до суду. В результаті численних судових процесів, що тривали понад п’ять років, у лютому 2021 року Верховний суд визнав ліквідацію Укрінбанку незаконною.

Ми вирішили поговорити з банкіром про те, як історія з Укрінбанком змінила його ставлення до грошей та у що, на його думку, варто інвестувати зараз?

— Коли і як ви заробили, та як витратили свої перші гроші?

— Свої перші гроші я заробив відразу після здобуття Україною незалежності. У вересні 1991 року на мене вийшли хлопці, які запропонували організувати прибуття до Києва представників певної релігійної (але не деструктивної) організації, що складається переважно з громадян Китаю. На той момент вони платили мені дуже хороші гроші, які обчислювалися в сотнях тисяч доларів. Я зустрічав їх в аеропорту, заселяв в готелі, возив по місту, водив по ресторанах, показував видатні місця і так далі. Але я не поставив процес “на рейки”, а пішов в системний бізнес – енергетику, інженерію. Зароблені на китайцях гроші я вклав у власний бізнес.

— Ви вважаєте себе заможною людиною? Як би ви взагалі охарактеризували поняття заможності?

— Багато хто вважає мене заможною людиною, але моє нинішнє фінансове становище не можна порівняти з періодом до початку війни в 2014 році. Багато активів банку я втратив в результаті анексії Криму та окупації частини Донецької і Луганської областей. Нагадаю, що проблеми Укрінбанку почалися з анексією Криму та окупацією частини Донецької та Луганської областей в 2014 році. Там у нас було близько 30% кредитного портфелю, який звичайно припинив обслуговуватися. А пізніше відбулося виведення з комерційних фінустанов рахунків держпідприємств, які взяли кредити в банку, перестали їх обслуговувати і повертати кошти. В тому числі кошти виводили і з ПАТ “Укрінбанк”, що разом з втратою активів на непідконтрольних територіях призвело до розриву ліквідності.

— Стати заможним можна, якщо заробляти більше чи витрачати менше?

— Якщо ти хочеш заробляти багато, то і твої запити повинні бути відповідні. Ти повинен прагнути до кращого, ніж є зараз, і не боятися вкладати гроші в перспективні справи та проєкти. Часто потрібно більше витрачати, щоб прагнути до більшого прибутку.

Заможність – це особистий комфорт, свобода в ухваленні рішень і реалізації соціальних проєктів. Ти заробляєш гроші не лише для свого комфортного життя, а й для того, щоб навколишньому світу було добре. Чи то країні в цілому, або селу, в якому ти живеш, зокрема.

— Ваша найбільш і найменш вдала інвестиція (в фінансовому сенсі)?

— Кажу про інвестиції в рамках Укрінбанку. Найбільш вдала – це вкладення в будівництво автозаправок UPG. Тому що у цієї компанії була хороша ідея, чудовий менеджмент. Ця мережа досі працює і розвивається, входить у число лідерів на ринку.

Найбільш невдала – рекламні екрани на вулицях Києва, в які я вклався приблизно в 2010 році. Ця компанія стартувала з хорошими фінансовими показниками, але досить швидко київська влада вирішила, що екрани заважають місту, і компанія була змушена їх зняти. Носії заборонили. Комічно, що через кілька років такий формат реклами повернувся на ринок.

— Чи є щось, заради чого можна витрачати більше, ніж заробляєте?

— Здоров’я. Твоє і твоєї сім’ї. Це святе, на цьому не можна економити. Звичайно, є бізнес-проєкти, де потрібно ризикувати. Якщо ти впевнений у своїх силах, упевнений в успішності бізнес-ідеї, то потрібно ризикувати.

— Як ви ставитеся до кредитів?

— Без кредитів (з адекватною кредитною ставкою, звичайно) нічого не розвивається. Але ти повинен точно знати, що зможеш обслуговувати цей кредит, бути впевненим, що він принесе тобі користь і прибуток. Якщо говорити про фінансовий ринок, то держава зобов’язана сприяти комфортному кредитування малого та середнього бізнесу. Тому що підприємець не лише не “сидить у нього на шиї” в формі бюджетника, але і приносить державі податки.

У 2021 році Україна має звертатися до досвіду Польщі в багатьох економічних аспектах. Зокрема, банківський сектор наших сусідів виглядає куди більш цивілізованим і різноманітним. Крім комерційних і філій іноземних банків в Польщі існують кооперативні банки – саме вони відповідають за кредитування малого і середнього бізнесу в Польщі. Вони менші від комерційних, для них передбачено мінімальні вимоги до капіталу в 1 млн. євро, тоді як для комерційних банків – 5 млн. євро. В Україні такі банки обслуговували би фінансові потреби ФОПів, невеликих сімейних, фермерських та “крафтового” підприємств на території своєї області. Частину прибутку банки направляють на розвиток місцевих громад – фінансування шкіл і дитсадків, організацію спортивних і культурних заходів. А відповідно, вони користуються довірою і повагою у місцевої громади. В Україні в кожному ОТГ має бути свій кооперативний банк.

— Якщо треба позичити гроші, ви в кого візьмете? А в кого ви не позичатимете за жодних обставин?

— У жодному разі я не візьму в борг у родичів і близьких друзів.

— Ви маєте заощадження? Скільки відкладаєте щомісяця?

— Зараз я не роблю заощадження. Але згоден з правилом, що потрібно відкладати щонайменше 10% прибутку на непередбачені витрати. Знову ж таки, навідкладавши достатню суму, її можна інвестувати у бізнес.

— В яких інструментах в Україні безпечно тримати гроші? В чому тримаєте особисто ви?

— Зрозуміло, що вже не на валютному депозиті, тому що від них ви отримуєте невисоку прибутковість, близьку до нуля. У гривні ще більш-менш вигідно, якщо інфляція не “з’їсть” ваш прибуток приблизно в 7-10%. Найголовніший інструмент – ОВДП. Тому що він має гарантію уряду України (фактор надійності), від нього гідна прибутковість. Але макроекономіці цей інструмент ще нашкодить.

Звичайно, можна купувати акції публічних закордонних компаній, але доведеться вивчити специфіку публічних торгів, біржову діяльність. Купити акцію умовного Apple нескладно. Складно керувати своїм портфелем.

Можна перейняти традицію німецьких пенсіонерів, і гратися з курсовою різницею в парі долар/євро. Таким чином реально заробляти по 100 євро за вечір. Нерухомість, цінні метали годяться для зберігання грошей, але не для примноження. Припустимо, квартира в Києві може приносити 4-12% річних (з урахуванням її змісту), але її можна продати.

Гроші потрібно вкладати в бізнес. У високорентабельний бізнес, в інноваційні технологічні компанії, в стартапи. Всі мої особисті гроші наразі в “Укрінбанку”. В цілому варто розуміти, що гроші, які просто лежать в скляній банці або в матраці, з роками втрачають свою вартість. Наприклад, еквівалент 100 доларів в 2001 році відповідає 150,35 доларів в 2021 році. За 20 років вартість долара впала майже на 50%.

Комічно, що наші корупціонери, які просто збирають отримані незаконним чином гроші та десь ховають цей кеш, з часом бідніють. Тобто, з кожним роком їхні статки, які просто лежать у форматі банкнот, втрачають свою вартість.

— В які інструменти ви би вклалися, аби вони з’явилися в Україні?

— Я би вклався в проєкти, пов’язані з блокчейном. Не у криптовалюти, а саме у технологію блокчейну, яка є необхідною для України. Тому що, з такою корупційною складовою, яка присутня в державі, всі процеси потрібно зробити прозорими. Наприклад, необхідно створити єдину банківську базу позичальників. Тобто, ввести кредитний рейтинг дебіторів як фізичних осіб, так і юридичних.

Наразі недобросовісний позичальник може бути винним кошти банку А, не обслуговувати свій кредит, і брати ще більшу суму у банку Б, який не знає про його історію з банком А. Наголошую, що цей рейтинг має працювати на блокчейні, щоби “чорні нотаріуси” не могли в ручному режимі підвищувати чи знижувати рейтинги позичальників.

Інший приклад — податкова. Часто читаю у соцмрежах про їхні “фокуси” у ставленні до ФОПів. Припустимо, людина заплатила всі податки, а через рік отримує листа від податкової про наявність чималої заборгованості та направлення справи про відшкодування коштів до суду. І виявляється, що у податковій якійсь там чиновник кудись там некоректно ввів дані ФОПа, і він перетворився з чесного платника податків на злісного порушника, сам того не знаючи.

І потім людина йде до суду, доводячи свою правоту. А податкова розводить руками, не розуміючи, хто з її працівників помилився. Часто і особисті рахунки блокують. Так от блокчейн потрібен і для того, щоби було зрозуміло, який саме працівник схибив, щоби точно знати про факт оплати ФОПом тощо.

— У що варто вкладатися людині з доходом 1-1,5 тис доларів на місяць? Як би ви розпорядилися такою сумою щомісячного доходу?

— Тільки в освіту, більше немає в що з таких доходом. Освіта, як нематеріальна інвестиція, завжди приносить дивіденди. Або є екзотичний, але доступний та цікавий варіант вкладень. Інвестиції у віскі. Ексклюзивні позиції шотландського віскі ростуть в ціні з року в рік. Дохідність від однієї позиції може сягати до 20%.

— Як має виглядати оптимальна валютна корзина заощаджень?

— Співвідношення валют залежить від мети, яку ви ставите. Я рекомендую половину корзини тримати в гривні. Це і патріотично, і на гривневому депозиті поки можна заробляти. Та і всі внутрішні розрахунки в Україні ведуться в гривні. В доларах гроші бувають тільки в конвертах.

Другу половину корзини потрібно наситити іншою валютою. Зазвичай віддають перевагу долару, євро, англійському фунту та швейцарському франку. Також досить затребуваними є крони Данії і Норвегії, долари Канади і Австралії. Ці країни експортують великі обсяги товарів, мають розвинені економіки. Їхні валюти досить стабільні і надійні. Адже будь-яка валюта прив’язана до макроекономічних показників її емітента. А це те, що нам потрібно – заощаджувати у валюті країни, що має незначну інфляцію.

Джерело

ЧОМУ КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВИ, А НЕ БІЗНЕСУ Є ПОБУДОВОЮ ФІНАНСОВОЇ ПІРАМІДИ

ВОЛОДИМИР КЛИМЕНКО
банкір, Голова наглядової Ради ПАТ «Укрінком»
(в минулому — ПАТ «Укрінбанк»)

Інвестувати виключно в ОВДП – не вихід. Що не так з українськими банками і як це виправити?

Можу здатися консервативною людиною, але я переконаний — українські банки займаються не тим, чого від них чекає бізнес. Основа банківської справи — кредитування економіки держави.

Від конкретного громадянина, який бере участь в товарно-грошових відносинах, до промислових корпорацій. Кожен банк, як судина єдиної фінансово-кровоносної системи. Гроші — це кров держави.

Наразі багато великих українських банків сконцентровані на купівлі облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) і подальшому рефінансуванні від Національного банку. Питання в тому, що в результаті такої діяльності в Україні не з’являються нові компанії, робочі місця, товари та послуги. Точніше, з’являються, але явно не в тій динаміці, яку вимагають макроекономічні показники країни.

Банки стали байдужими до того, що називають “реальною економікою”. Відносини між банком і боржником частково можна порівняти з відносинами між державою та платником податків.

Для того, щоб платник податку більше сплачував, держава повинна сприяти розвитку його бізнесу. Як приклад візьмемо єдиний податок 5% для ФОПів. Чим більше заробляє приватний підприємець, тим більше грошей отримає бюджет України. Аналогічно з банками.

Чим більшою кількістю банківських інструментів користується клієнт, тим вище прибутковість від нього. Особливо, якщо клієнт бере кредит для масштабування свого бізнесу.

Для банку акцент на купівлі ОВДП означає бажання отримати швидкий прибуток на державних гарантіях. І не більше. З одного боку, банк точно отримує свої гроші з прибутком, з іншого боку — він знижує свою участь в прикладній економіці України. Гроші в державі беруться переважно з податків.

Податок, в свою чергу, плата бізнесу за право працювати в державі. І отримувати в обмін на це комфорт, безпеку і т.д. Системна помилка — якщо банки не фінансують бізнес, то у нього не буде грошей для сплати податків, щоб ті ж самі банки отримали прибуток від ОВДП.

Якщо грубо, то ця помилка подібна до принципу фінансової піраміди. Ти отримуєш свої дивіденди до тих пір, поки хтось інший несе піраміді свої гроші.

Банк заробляє на ОВДП поки державі є у кого збирати податки. Або займатися точковим продажем держмайна, додаючи до цього кредити від МВФ і якийсь прибуток від держпідприємств.

Системна помилка є, а зрозумілої системи розвитку економіки та фінансів України не видно. І держава, і НБУ, і банки повинні цікавитися не тільки самими грошима, але і станом економіки в цілому. Тому що цінність грошей в тому числі визначається станом макроекономічних показників.

Роль держави в цій історії ключова.

По-перше, необхідно привести банківське законодавство у відповідність до європейського. У 2017 році в рамках Угоди про асоціацію з ЄС наша держава в особі Кабміну взяла на себе зобов’язання щодо імплементації директив Євросоюзу і Європейського парламенту, частина яких має пряме відношення до банківського ринку. Наприклад, слід прийняти законопроект, який регулює повернення банкам їх ліцензії в разі відновлення ліквідності.

По-друге, необхідно запустити в Україні кооперативні банки для малого та середнього бізнесу. За прямою аналогією з Польщею. Такі банки працюватимуть на невеликих територіях, кредитувати фермерів і крафтового виробників. Грубо кажучи, у кожного ОТГ повинен бути свій банк. Це вкрай важливо в зв’язку з відкриттям ринку землі.

По-третє, потрібно провести аудит державної власності і розробити стратегію продажу підприємств в приватні руки. Це дозволить запустити їх роботу і не просто отримати миттєвий прибуток від продажу, а й прогнозувати податкові надходження від нових власників.

По-четверте, держава зобов’язана сприяти підприємництву серед громадян, а не вигадувати йому нові податки, збори та акцизи. Поточних показників податків цілком достатньо, але саму систему слід зафіксувати, диджиталізувати та залишити в спокої.

ФОПу потрібно дати прозору та зручну систему розрахунків в державою, щоб він сам хотів платити податки.

П’яте – нам потрібен державний інвестиційний фонд, орієнтований на залучення грошей з-за кордону і вкладення їх в український бізнес. Зокрема, в реновацію історичних будівель (прибутковість від яких може досягати 10-15% річних), у створення нових агропромислових компаній, в стартапи, та хоч у виробництво українських ТВЕЛів для АЕС.

Реалізація цих п’яти кроків допоможе державі наситити економіку грошима. Тому що вона, економіка, отримає нових платників податків. А банки отримають нових клієнтів з реальної економіки.

Джерело