26 травня 2026 року Банківська комісія ICC Ukraine провела Круглий стіл «Капітал відновлення: роль банківського сектору», присвячений ролі банківського сектору у відновленні України, залученні інвестицій, розвитку кредитування бізнесу та адаптації українського фінансового законодавства до стандартів ЄС.

Захід відкрив Генеральний секретар ICC Ukraine Олексій Кожанов, наголосивши на важливості консолідації зусиль влади, банків та бізнесу для фінансування відбудови та ролі і інструментів ICC Ukraine в цьому.

Євродирективи як умова інвестиційної привабливості

Учасники сесії окремо зупинилися на необхідності імплементації положень Директиви 2014/59/ЄС про відновлення та врегулювання банків, Директиви 2014/49/ЄС про системи гарантування вкладів, а також пов’язаних актів ЄС щодо ліквідації кредитних установ, непрацюючих кредитів, відкритого банкінгу та капітальних вимог.

На думку учасників, адаптація українського законодавства до цих стандартів має відбуватися не через механічне копіювання норм ЄС, а через якісну гармонізацію з урахуванням воєнних умов, структури українського банківського сектору, стану судової системи та потреб відбудови

Володимир Клименко, Голова Банківської комісії ICC Ukraine:
«Якщо Україна прагне членства в ЄС, дисгармонія у сфері банківської неспроможності має бути усунута. Законодавство повинно забезпечувати правову визначеність, захист кредиторів і зрозумілі правила для іноземних партнерів».

Захист кредиторів і арбітраж як основа здешевлення кредитного ресурсу

Високі ставки зумовлені не лише макроекономікою, а й юридичними ризиками (проблеми з іпотекою, зловживання банкрутством, мораторії).

Дмитро Тиліпський, партнер юридичної компанії EQUITY:
«Банки закладають юридичні ризики у вартість кредиту. Посилення прав кредиторів, обмеження недобросовісних процесів та підвищення ефективності заставного права прямо знизять вартість фінансування для бізнесу».

Окремий акцент було зроблено на міжнародному арбітражі. Учасники сесії підкреслили, що арбітраж ICC є одним із ключових інструментів довіри для іноземних інвесторів, особливо в умовах, коли рівень довіри до національної судової системи залишається недостатнім.

Девелопмент і проєктне фінансування: банкам потрібна нова роль

Довоєнна модель девелопменту (кошти фізосіб) упала з $9,8 млрд у 2021 році до $2,2 млрд у 2023 році. Банкам потрібні нові продукти із залученням escrow-рахунків та програм підтримки.

Ігор Райков, засновник Київської школи девелопменту, «Спільнота», 13 бригада НГУ «Хартія»:
«Після падіння інвестиційного попиту стара модель фінансування будівництва більше не може забезпечувати стабільний розвиток ринку. Для запуску проєктів сьогодні необхідний значно більший власний капітал та інструменти дофінансування касових розривів». Павло Матіяш, CEO Activitis звернув увагу на необхідності розробки механізму практичної реалізації даної проблематики.

Інституційна якість є ключем до капіталу

Інвестори очікують на прозоре регуляторне середовище та незалежний суд, який захищає власність .

Михайло Соколов, народний депутат України:

«Україні потрібно не косметично оновлювати окремі норми, а перезавантажити підхід до фінансового регулювання, захисту власності, реалізації застав та відповідальності державних інституцій».

Страхування воєнних ризиків як умова кредитування та інвестицій

Окремий блок сесії був присвячений страхуванню воєнних ризиків. Представники страхового ринку наголосили, що без страхування ризиків війни значна частина банківського кредитування, проєктного фінансування, експорту, лізингу та інвестицій залишатиметься заблокованою.

Андрій Семченко, голова правління СК  «ІНГО»:
«Ринок поступово відновлює здатність  покривати воєнні ризики для бізнесу (об’єкти, логістика, інфраструктура), але ключовою проблемою є ціна. Страхування має сприйматися не як додаткові витрати, а як базова умова безпеки».

Денис Ястреб, голова НАСУ, наголосив на «необхідності ширшого впровадження культури de-risking в Україні».

Учасники дискусії підтримали ідею розвитку механізмів компенсації страхової премії, залучення міжнародних перестраховиків, співпраці з EBRD, DFI/EFI-інституціями, Lloyd’s market та українськими страховиками. Метою має стати зниження ефективної вартості страхування воєнних ризиків до рівня, прийнятного для бізнесу та банків, та  .

Також серед спікерів круглого столу були, Ольга Білай, директорка-розпорядниця Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представник СБУ, Тарас Семенюк, політолог, Тетяна Краснопольська, представник USUBC, Сергій Дідковський, Науковий парк адитивних технологій КПІ, модератор заходу.

За підсумками круглого столу Банківська комісія ICC Ukraine розпочинає підготовку аналітичного документа з рекомендаціями для Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, профільних міністерств та інших державних інституцій.

До документа планується включити пропозиції щодо:

– імплементації ключових банківських директив ЄС;

– гармонізації процедур відновлення, врегулювання та ліквідації банків;

– посилення прав кредиторів і заставодержателів;

– захисту інвесторів через арбітражні механізми ICC;

 – розвитку проєктного фінансування відбудови;

– запуску комплексних продуктів «кредит + страхування воєнного ризику + міжнародне перестрахування»;

– стимулювання кредитування МСБ;

– розвитку open banking та цифрових фінансових сервісів;

– підвищення прозорості процедур реалізації активів;

– залучення іноземних банків, фондів, страхових і перестрахових компаній до українського ринку.

В ICC Ukraine наголошують, що банківський сектор має стати не пасивним утримувачем ліквідності, а повноцінною інфраструктурою відновлення України. Для цього потрібні зрозумілі правила, європейські стандарти, ефективний захист кредиторів, страхування ризиків, міжнародний арбітраж і системна робота з інвесторами

Джерело

Спір навколо ПАТ «Українська інноваційна компанія» давно вийшов за межі історії одного банку. Він став тестом для української правової системи: чи здатна держава забезпечити виконання остаточних судових рішень, захист права вимоги та стабільність цивільного обороту.

У центрі конфлікту — ПАТ «Укрінком», колишній ПАТ «Український інноваційний банк». Верховний Суд уже сформулював ключовий висновок: ПАТ «Укрінбанк» і ПАТ «Укрінком» є однією юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 05839888 та єдиним обсягом прав і обов’язків. Зміна найменування і статуту не створила нового суб’єкта та не припинила раніше набуті права вимоги.

Цей висновок має практичне значення. Якщо юридична особа зберегла свої права, її боржники мають виконувати зобов’язання. Інакше будь-який борговий спір перетворюється на нескінченну дискусію про назву кредитора, його історію, реєстраційні дії та позицію державних органів.

Найпоказовіший приклад — справа з ПрАТ «Оболонь». Господарський суд Луганської області затвердив мирову угоду, за якою «Оболонь» має сплатити Укрінкому 283,3 млн грн за кредитними договорами. Для кредиторів Укрінкому це реальне джерело погашення вимог у процедурі банкрутства. Для ринку — сигнал, що борги за кредитами можуть бути стягнуті навіть після багаторічного спору.

При цьому, «Оболонь» та «Укрінком» заключили мирову угоду та готові співпрацювати в контексті погашення заборгованості. Але!

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважені особи оскаржують цю мирову угоду, посилаючись на власне бачення статусу Укрінбанку. Така позиція створює правову невизначеність і фактично допомагає боржникам відкладати платежі. Кошти, які могли б поповнити майнову масу та піти на розрахунки з кредиторами, залишаються заблокованими у процесуальних спорах.

Окремий ризик проявився у Миколаївській справі. У спорі про стягнення заборгованості суд ухвалою скасував реєстраційні дії 2016–2017 років щодо Укрінкому та доручив державному реєстратору Миколаївської міської ради вилучити відповідні записи з ЄДР. Такий підхід підміняє предмет спору: замість розгляду питання про борг суд фактично втручається у правовий статус кредитора. Законність цих реєстраційних дій уже перевірялася судами, а відповідні висновки Верховного Суду мають обов’язкову силу.

Для бізнесу ця ситуація небезпечна своєю відтворюваністю. Боржник отримує модель поведінки: оспорювати статус кредитора, ініціювати звернення до реєстраторів чи муніципальних органів, створювати сумнів щодо належного отримувача платежу та роками уникати виконання зобов’язань. Така практика здорожчує кредитування, підриває довіру до судів і знецінює забезпечення за договорами.

Правова позиція Укрінкому тримається на трьох простих тезах. Перша: правосуб’єктність компанії підтверджена судовими рішеннями. Друга: борги за кредитними договорами підлягають виконанню. Третя: кошти від стягнення мають працювати в інтересах кредиторів у процедурі банкрутства.

Держава зацікавлена у передбачуваному фінансовому ринку. Передбачуваність починається з поваги до остаточних судових рішень. Якщо Верховний Суд підтвердив тотожність юридичної особи, нижчі суди, реєстратори, органи місцевого самоврядування та учасники спорів мають діяти в межах цього висновку.

Справа Укрінкому демонструє базову проблему української економіки: активи часто існують, боржники відомі, судові рішення ухвалені, а виконання блокується процесуальними маневрами. В інтересах ринку — припинити цю практику. Боржники мають платити за договорами, кредитори мають отримувати належне, а судове рішення має завершувати спір.

Звернення