У лютому 2022 року Росія почала перше військове вторгнення в Європу після поразки Адольфа Гітлера в 1945 році. Згідно з нещодавньою доповіддю в ООН, росіяни винні в численних воєнних злочинах в Україні, у жорстокій зневазі до життя цивільного населення.

Військові експерти США та НАТО вважали, що Україна зазнає поразки від російської армії за кілька тижнів. Російських збройних сил боялися. Президент Росії Володимир Путін думав, що швидко займе Київ, а молодий президент України втече разом зі своїм урядом, дозволивши Путіну добитися свого.

Але всі були неправі.

За останній рік українці відтіснили російський флот від стратегічно важливого Одеського порту на Чорному морі

Чи можна забути слова Володимира Зеленського президенту США Джо Байдену: “Боротьба тут. Мені потрібна амуніція, а не поїздка”, коли США запропонували йому допомогти втекти від російських загарбників? Чи можна забути, як українські військові блискуче показали себе, зупиняючи російський наступ на столицю своєї країни? Це не було повторення Будапешта 1956 року чи Праги 1968 року.

З лютого 2022 року українські військові витіснили росіян з майже 50% окупованої ними території. Це досягнення здивувало військових експертів усього світу.

За останній рік українці відтіснили російський флот від стратегічно важливого Одеського порту на Чорному морі. Україна завдала великих втрат російським морським військам, зокрема потопила флагман Чорноморського флоту – крейсер “Москва”. Перемоги на морі дозволили Україні знову відкрити Одеський порт і відправити великі запаси зерна, терміново необхідні для того, щоб нагодувати голодних людей в Африці та в усьому світі.

Військовий успіх України за останні два роки став можливим завдяки неймовірній стійкості та мужності українського народу, а також військовій допомозі, наданій Сполученими Штатами та нашими союзниками по НАТО. Військові аналітики вважають, що станом на сьогодні Україна знищила понад 50% звичайних військових засобів Росії, включаючи більше половини бронетехніки. Дивовижно, але це було досягнуто без будь-яких бойових військ США та з менш ніж 5% нашого оборонного бюджету! Зі строго військового погляду – це величезне досягнення!

При цьому, американські платники податків повинні розуміти, що близько 60% того, що називається допомогою Україні, витрачається американськими військовими підрядниками на заміну старого обладнання, яке постачається в Україну.

Стосовно допомоги Україні не повинно бути жодних перерв

За останні кілька місяців українцям, які продемонстрували свою готовність боротися з російськими загарбниками на смерть, довелося відступити через брак боєприпасів. Це пов’язано з тим, що Конгрес не схвалив додаткову військову допомогу Україні.

Лідери республіканців у Палаті представників наполягали на тому, щоб допомога була прив’язана до законодавства щодо безпеки нашого південного кордону. На моє переконання, це два різних питання, і за них треба голосувати окремо, як і про допомогу Ізраїлю. Врешті, уже існує двопартійний законопроект про імміграцію, який очікує на голосування в Сенаті, а потім має бути проголосований у Палаті представників…

А от стосовно допомоги Україні не повинно бути жодних перерв. Конгрес повинен негайно проголосувати відповідний закон, а потім залишитися на сесії, доки не досягнуть компромісу щодо законодавства про безпеку кордону.

За іронією долі, у Палаті представників є сильна двопартійна більшість щодо допомоги Україні, але республіканське керівництво блокує голосування щодо пакета допомоги, який був прийнятий Сенатом із сильним голосуванням обох партій. Рональд Рейган, Боб Доул і Джон Маккейн, мабуть, перевертаються в могилах.

Палаті представників настав час проголосувати за двопартійний пакет допомоги, який ухвалив Сенат

Це сумний момент в американській історії. Особливо з огляду на те, що хоробрі українські борці за свободу гинуть через те, що їм не вистачає амуніції, поки Конгрес бентежиться.

Українці протистоять агресії Путіна, борються за безпеку Європи та нашу власну. Тож найменше, що ми повинні зробити, це надати їм необхідну військову допомогу для захисту своєї Батьківщини від російських загарбників. Палаті представників настав час проголосувати за двопартійний пакет допомоги, який ухвалив Сенат.

Крім того, усі члени мають бути записаними, щоб їхні виборці знали, хто хоче задобрити Путіна, а хто хоче зупинити його. Я сподіваюся, що всі пам’ятають історію Європи 1930-х років напередодні Другої світової війни. Умиротворення тоді не спрацювало, і ніколи не спрацює з такими диктаторами, як Путін. Вони розуміють лише одне — це сила.

Джим Слеттері, конгресмен у Палаті представників США (1983-1995 рр.)

Джерело

Автори опублікованого матеріалу посилаються на документ, який неможливо перевірити, бо його немає у вільному доступі

Журналіст і політолог Мар’ян Ощановський про це повідомив у соцмережах, пише “ДС”.

“Автори публікацій помилково вказали, що ПАТ “Укрінком” неправомірно видає себе за правонаступника ПАТ “Укрінбанку”. Суди щодо правонаступництва тривають, а “Укрінком” це нова назва “Укрінбанк”. ЄДРПОУ компанії та її керівний склад залишились незмінними. Отже, журналісти розповсюдили інформацію, що не відповідає дійсності”, — йдеться в повідомленні.

Разом з тим, у публічному доступі відсутнє рішення Суду, на яке посилаються у ЗМІ. Публікувати інформацію, яку неможливо перевірити, не етично з журналістського погляду, вважає Ощановський.

До того ж, як відомо з повідомлень ЗМІ, “Первомайський МКК” — боржник ПАТ “Укрінком”. Сума боргу становить понад 230 млн грн. Він не обслуговується понад 8 років.

“Власникам компанії — Олександру та Андрію Табаловим — нічого не заважає оплатити цей борг безпосередньо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або на рахунок НБУ, або на депозитний рахунок нотаріусу. Але вони безплатно користуються грошима вкладників та акціонерів ПАТ “Укрінком” протягом 8 років. Розраховуючи в результаті на великий дисконт”, — пише Ощановський.

За його словами, їхній план — заплатити 30% від боргу, але для його реалізації потрібно переконати Суд в тому, що ПАТ “Укрінком” не є правонаступником ПАТ “Укрінбанк”. Що не відповідає дійсності та суперечить чинному законодавству України.

Окремо автор допису зазначає, що Табалови також мали кредит в українському філіалі державного російського банку “Сбєрбанк”. Після його націоналізації вони чомусь отримали пільгові умови для покриття своєї заборгованості. Тепер виплачують тільки тіло кредиту і не виплачують відсотки за кредитом, чим завдають втрат державі.

Джерело

Під час останнього судового засідання, яке відбулось 17 січня, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Любов Коваль визнала, що Укрінком та Укрінком банк є однією юридичною особою, попри власні попередні спроби це заперечити. 

Про це написав у своєму ФБ журналіст та політолог Марʼян Ощановський.

“Раніше виходячи з рішення Великої палати нібито існують дві юридичні особи під одним кодом ЄДРПОУ, які існують паралельно і між ними немає правонаступництва, і Укрінком єдиний належний кредитор по всім зобов’язанням, а Укрінком це юридична мутація, яка не може існувати”,- цитує адвоката, представника Укрінкому дописувач.

Під час засідання суду адвокат і уповноважена особа Фонду визнала Укрінком та Укрінком банк єдиною юридичною особою та заявила, що Укрінком має той самий код ЄДРПОУ і є по факту, тією ж юридичною особою.

Вперше за вісім років судової тяжби за власні активи та репутацію, опоненти визнали правоту Укрінком, які доводили у судах, що Укрінком та Укрінком банк є однією юридичною особою.

За цей час Укрінком вже виплатив вкладникам 1,62 млрд гривень. Фонд — 1,8 млрд.

Джерело

Текст-відповідь на колонку Віктора Новікова, заступника директора-розпорядника ФГВФО.

На сайті NV вийшов авторський текст від Віктора Новікова, заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Цей текст заслуговує окремої уваги, бо пан Новіков вдається до маніпуляцій.

Представники наших опонентів перекручують факти у своїх виступах на засіданнях Суду та в публічних комунікаціях. Наша позиція щодо заяв опонентів є незмінною — виключно Суд має визначити істину, базуючись на Законах України. Від початку акціонери Укрінком обрали шлях встановлення істини виключно в правовому полі, в рамках процесів та процедур, які встановлені чинним законодавством України.

Банківська система працює просто. Якщо позичальник бере гроші — він має їх повернути. Це усталена практика в роботі банків в кожній країні з початку виникнення банківської системи як такої. Якщо позичальники не повертають кредити (або заставне майно), то вкладники не отримають свої депозити. Аксіома.

Інвестори (українські та іноземні) не будуть вкладати гроші в банківську систему, яка побудована на тіньових схемах та недовірі між банкірами та позичальниками.

Зацікавленість в інвестиціях в українські банки наразі обмежується новинами у ЗМІ. Після 2014 року в Україні не відкрився жоден банк з іноземним капіталом. Жоден банк не отримав зовнішнього фінансування у свій капітал. З чого можна зробити висновок, що потенційні покупці розцінюють свої вкладення як занадто ризикові.

Наша будівля, про яку написав пан Новіков

Пан Новіков у своєму тексті говорить про будівлю, яка нам належить. Натякає, що начебто ми користуємось нею незаконно. Пояснюю.

Вісім років ми судимось за активи компанії та власну репутацію.

Зокрема постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 року та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 року у справі 826/14033/17 Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 залишено без змін.

Таким чином, в судовому порядку в рамках трьох інстанцій, в тому числі найвищою судовою інстанцією — Верховним Судом України — було підтверджено протиправність рішень НБУ та ФГВФО про запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку з ринку.

Відмінність від Златобанку

Ми — Укрінком — відрізняємося від Златобанку тим, що не включені до реєстру банків.

Златобанком керує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тоді як Укрінкомом керує правлінням та наглядова рада. Нагадаю, що нашу справу розглядав Верховний Суд, який залишив чинним рішення про наше виключення з реєстру банків.

Державний реєстр банків контролює Національний банк України. В ньому містяться відомості про державну реєстрацію усіх банків.

Чому виникла ця ситуація?

Укрінком зіткнувся з неплатоспроможністю через дії Національного банку України і зовнішні чинники — агресія у Криму та окупація частин Луганської та Донецької областей. В результаті чого ми втратили близько 30% кредитного портфелю.

Ми не отримали рефінансування від НБУ, до нас не допустили двох іноземних інвесторів, які згодились увійти в капітал банку (тоді ще — банку).

Не ми винуваті в тій ситуації, яка виникла. Винувата росія, що анексувала та окупувала. Винуваті чиновники НБУ, що не видали нам рефінансування (коли ми опинились у скрутному становищі) та не допустили до нас інвесторів. Разом з тим, ми вже виплатили нашим вкладникам 1,62 млрд гривень. Фонд виплатив не набагато більше — 1,8 млрд.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком» 

Джерело

З 2014 року в Україні було 104 випадки ліквідації банків. Проте процедура ліквідації з юридичної точки зору виглядає сумнівною.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на кандидата юридичних наук Геннадія Дубова.

“Україна хоче побудувати капіталістичну систему без капіталістів. І судову систему без обовʼязковості судових рішень. Проблематика надзвичайно широка”, – каже експерт, наводячи приклад кейсу “Укрінбанку”.

У 2015 році Нацбанк видав постанову про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ “Укрінбанк” та призначення куратора. Потім установу віднесли до неплатоспроможних.

“У грудні того ж 2015-го року дирекція Фонду гарантування вкладів видає рішення про запровадження тимчасової адміністрації в “Укрінбанку”. Але на цей час вже було рішення суду про визнання дій НБУ протиправними. У березні 2016 року відкликається банківська ліцензія та цей банк ліквідовується. Того ж дня, 22 березня 2016-го, Фонд гарантування вкладів розпочинає процедуру ліквідації “Укрінбанку”, і повноваження делегуються ліквідатору банку”, – нагадує історію справи “Укрінбанку” Геннадій Дубов.

За його словами, аналогічна ситуація в Україні мала місце зі 104 банками.

“Ми добре памʼятаємо про “ПриватБанк”, про націоналізацію інших банків, а менші банки – як “Укрінбанк”, – десь так збоку з точки зору історії. Але у банка були вкладники, дебітори, кредитори, власники – всі ці зацікавлені особи десь існують. І надалі рішення про ліквідація банку і віднесення його до категорії проблемних були скасовані у судах всіх інстанцій. Але до цього моменту пройшло 5-6 років”, – наголошує експерт.

Він також акцентує, що рішення Нацбанку та Фонду гарантування вкладів щодо цього та низки інших банків про ліквідацію було незаконним.

Але попри ухвали судів усіх інстанцій, які є обовʼязковими для виконання на всій території України, це на практиці нічого не змінює – банк не може працювати, адже законодавством повернення банківської ліцензії не передбачене.

“Тобто держава забрала власність юридичної особи, актив у вигляді банківської ліцензії (як виявилось, незаконно), і посилається на те, що законодавством не передбачено, як з такої незаконної ситуації виходити. Попри рішення всіх українських судів, держава каже – “не знаю, ніяк я не виконаю це рішення, не повернемо тобі банківську ліцензію”. Рішення суду у банку є, а ліцензії нема”, – каже Дубов.

У власників банку в такій ситуації є кілька варіантів дій, щоб повернути банк до життя. Перший – продовжувати судитися. Другий – змінити назву юридичної особи, відповідно КВЕДи, щоб продовжити господарську діяльність так, як держава дозволяє. Саме так вчинили в “Укрінбанку”: його перейменували у ПАТ “Укрінком”, змінили місце реєстрації, КВЕДи. Але виникла правова колізія.

“Велика палата Верховного суду зробила висновок про фактичне існування під одним ідентифікаційним кодом двох юридичних осіб з різним обсягом правоздатності. Такої ситуації наука ще не бачила. Це ніби у фізичної особи зʼявиться віртуальний двійник”, – коментує юрист.

Джерело

На сайті NV вийшов авторський текст від Віктора Новікова, заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Пан Новіков не часто радує читачів своїми думками. Зокрема на NV він має всього дві публікації: текст про “судний день для банкірів” від 2018 року та зазначений — про “Укрінком” від 2024 року.

Текст Новікова вийшов за добу до судового засідання по справі “Укрінком”, що розглядається у Верховному Суді України. Ще за день до нього на інформаційних сайтах публікували текст від “політичного експерта” Тараса Завгороднього.

Пан Завгородній опублікував на своїй сторінці в Фейсбуці маячню про “Укрінком”. За декілька годин він видалив пост, адже його читачі були незадоволені маніпуляціями, до яких вдавався автор.

Це чергова спланована інформаційна кампанія, яка фінансується недобросовісними боржниками “Укрінком”. Перед більшістю судових засідань вони публікують тексти, які можна розцінювати як тиск на суд, маніпуляції та дезінформацію.

Текст від Віктора Новікова заслуговує окремої уваги. Бо цей поважний пан має в своєму послужному списку підозру від НАБУ. Причина підозри — розкрадання стабілізаційного кредиту НБУ на 1,2 млрд грн, виданого ВіЕйБі Банку Олега Бахматюка напередодні його банкрутства.

В своєму тексті підозрюваний НАБУ Віктор Новіков вдається до маніпуляцій. Тези, що їх озвучує підозрюваний, нам давно відомі. Фонд гарантування вкладів використовує їх постійно у своїх виступах на засіданнях Суду та в публічних комунікаціях. Не будемо в черговий раз аргументувати свою правоту.

Саме Суд має визначити істину, базуючись на Законах України. Аргументи Фонду, на нашу думку, слабкі. Замовні статті проти нас фінансуються нашими боржниками, які не хочуть повертати отримані кредити та своєю діяльність несуть загрозу для банківського сектору України.

Якщо вони взяли гроші — мають їх повернути. В іншому випадку — страждає довіра до банківських установ в Україні та інвестиційний потенціал держави. Бо ніхто не буде вкладати гроші в банківську систему, яка побудована на тіньових схемах та недовірі між банкірами і позичальниками.

Пан Новіков в своєму тексті говорить про будівлю, яка нам належить, натякаючи, що ми начебто робимо це незаконно. Пояснюю.

Вісім років ми судимось за активи компанії та власну репутацію.

Зокрема постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 року та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 року у справі № 826/14033/17 Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 залишено без змін.

Таким чином, в судовому порядку в рамках трьох інстанцій, в тому числі найвищою судовою інстанцією — Верховним Судом України — було підтверджено протиправність рішень НБУ та ФГВФО про запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку з ринку.

Тобто — діяльність ФГВФО та запровадження тимчасової адміністрації є протиправними. Коли тимчасова адміністрація в 2015 році знаходилась в нашій будівлі, то вони залишили після себе смітник. Відключили будівлю від енерго та водопостачання. Поставили собі за мету продати її як таку, що не підлягає експлуатації.

Продати за 20% від ринкової вартості. Бо це така схема. Ти відключаєш будинок від комунікацій, визнаєш її не експлуатуємою та продаєш задешево. 20% від ринкової вартості отримує держава, а 80% кешем отримують чиновники та їх подільники.

Тобто, Фонд вже на початку наших з ним взаємовідносин використовував корупційні схеми для заволодіння нашим майном! А зараз ми коментуємо статтю, яку написав заступник голови Фонду, що знаходиться під підозрою НАБУ за зловживання службовим положенням!

Фінансує ці статті багаторічний боржник “Укрінком”, перший “тушка“ у Верховній Раді (перебіг з “Батьківщини” до “Партії регіонів”). Це жахливий сюрреалізм!

Політичне майбутнє України та фінансова допомога залежатимуть від того, чи виконає Україна свої зобов’язання перед міжнародними партнерами — зокрема в частині боротьби з корупцією та забезпеченням незалежності судів. Про це заявив шестиразовий конгресмен США Джим Слеттері в інтервʼю Українським Новинам.

“Україна має потенціал для розвитку, і зараз такий час, коли всі готові допомогти та підтримати, але є кілька “але”, — наголошує конгресмен.

Він звертає увагу, що Америка уважно стежить за боротьбою з корупцією в Україні. 

“Взяти хоча б окремі судові справи, коли держава судить приватний бізнес. Справа “Укрінбанку” є одним із прикладів того, як фінустанови роками не приносять прибутків через рішення суду та відсутність суттєвої перспективи з боку Фонду гарантування вкладів. ФГВФО хоче повернути кошти з держбюджету та виплатити компенсацію вкладникам за рахунок проданих банківських активів у розмірі 5-7% від їх реальної ринкової вартості. Це ніщо порівняно з десятками мільярдів гривень прибутку, які можна було б отримати від перезапуску банку та його активів. Тоді ці кошти отримають вкладники, а державний бюджет — мільярдні надходження. Однак зараз активи цієї компанії заблоковані, хоча можуть відновити роботу. Роботу для країни. Кому вигідний “простій” бізнесу? Держава в кінцевому підсумку використовує переваги функціонування бізнесу, оскільки саме бізнес формує ВВП”, — наводить приклад Джим Слеттері. 

На його думку, ця та інші подібні судові справи дуже сильно б’ють по репутації України.

“Репутація України вимірюється тим, наскільки судова система незалежна від влади. “Телефонне право” впливає на репутаційний капітал країни. Це не може не відбитися на подальшій інвестиційній привабливості. Вкладниками цього банку є іноземні інвестори, зокрема із США, для яких повага до приватної власності є набагато ціннішим активом, ніж “розпродаж Чорної п’ятниці” від ФГВФО”, — зазначає Джим Слеттері.

Верховенство права, незалежність судової влади, боротьба з корупцією, повага до приватної власності є основою для всього цивілізованого світу, стверджує конгресмен.

“І, повертаючись до питання економіки та ресурсів для зростання України, зазначу, що справедливі суди та повага до приватного бізнесу – це єдині конструктивні позиції, які розуміють інвестори. 

Шлях до фінансової незалежності України лежить через реформи, ефективне управління та виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами”, — акцентує Джим Слеттері.

Джерело

Фінансову допомогу від західних партнерів отримувати дедалі важче. Конгрес США поки не проголосував за виділення понад 60 мільярдів доларів на допомогу Україні і залишаються сподівання, що найближчим часом все таки проголосують. В ЄС теж свої розбіжності: на нещодавньому саміті у Брюсселі, Угорщина заблокувала виділення 50 млрд євро допомоги Україні, і поки немає розуміння чи європейці дійдуть згоди.

У Пентагоні заявили, що США доведеться обирати між власною боєготовністю та поставками зброї Україні через вичерпання коштів на підтримку Києва. І це лише декілька із цілої низки подібних за тональністю заяв і проблем щодо міжнародної допомоги. Якщо порівняти рівень лояльності до України серед західної еліти майже два роки тому та зараз, різниця відчутна. 

Про причини зниження підтримки міжнародних партнерів, внутрішні проблеми США і чи підтримає Конгрес фінансову допомогу Україні, чи впливає на це українська корупція, інвестиційну репутацію України та точки росту української економіки в ексклюзивному інтервʼю для Українських новин розказав шестиразовий конгресмен Джим Слеттері.

– Питання, яке найбільше турбує Україну та США останніми тижнями – проблеми з виділенням фінансової допомоги Україні. До нового року Конгрес США не прийняв представлений президентом Байденом законопроект щодо виділення понад 60 мільярдів доларів на потреби України. Сенат США веде важкі перемовини щодо цього і впевненості у прийнятті вже після Нового року немає. Чим ви це пояснюєте? Світ втомився від війни чи є інші причини падіння підтримки?

– Треба розуміти, що виділення допомоги Україні без жодних проблем, як це було на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, не могло тривати довго. Зрозуміло, що у перші місяці США, як і весь світ, був вражений стійкістю, відвагою та міццю українського народу, і ми не залишилися осторонь, допомагали та продовжуємо допомагати. Проте варто розуміти, що Америку все більше поглинають внутрішні політичні питання, крім того, 2024 – це рік виборів у США. Америка буде з Україною стільки, скільки потрібно, як це неодноразово повторює президент Джозеф Байден, але через передвиборчий рік, міжпартійні відносини, допомога для України може надходити вже не так швидко і не в такому обсязі. Проте я залишаюся впевненим, що Конгрес США схвалить продовження допомоги Україні в найближчі 30-45 днів. Я кажу це тому, що щонайменше 300 членів Палати представників виступають за допомогу Україні, включаючи нового спікера Майка Джонсона та ключових голів республіканських комітетів. Потрібно лише 218 голосів, щоб в палаті прийняли пакет допомоги. Більше 60 сенаторів виступають за продовження надання допомоги Україні. Існує двопартійна підтримка як у Палаті представників, так і в Сенаті. Історично склалося так, що коли є значна більшість в обох палатах для ухвалення закону, він буде прийнятий. На жаль, допомога Україні пов’язана з глибокою політичною суперечкою про те, як краще захистити кордон США на Півдні з Мексикою. Республіканці вимагають серйозних змін у прикордонній та імміграційній політиці адміністрації Байдена як передумови для схвалення допомоги Україні. У політиці щодо цього домінують внутрішні міркування. Президент змушений буде домовитися про кордон, щоб отримати допомогу Україні та Ізраїлю. Цю угоду укладуть, або питання розділять і проведуть окремо голосування щодо допомоги Україні та Ізраїлю.

Так, це важкий час для наших українських партнерів, але я впевнений, що допомога буде надана. Черчілль якось зауважив, що ви можете розраховувати на те, що США вчинять правильно, але лише після того, як вичерпаєте всі інші можливості! Наш політичний процес часом заплутаний і повільний, але він приведе до правильного рішення щодо допомоги Україні. Але українській владі варто серйозно взятись за пошук внутрішніх ресурсів для стабілізації економічної ситуації. Це те, що хочуть чути в Америці: Україна має план Б.

– Якою є перспектива допомоги від ЄС для України? Чому, на вашу думку Віктор Орбан блокує допомогу?

Американці дивуються, про що думає Орбан, враховуючи недавню історію відносин Угорщини з Росією, особливо жорстоке вторгнення в Угорщину радянських військ у 1956 році. Його очевидні близькі стосунки з Путіним і його опозиція економічним санкціям проти Росії викликають занепокоєння. Орбан є великою головоломкою для американців, особливо для тих, хто достатньо дорослий, щоб пам’ятати радянське вторгнення в Угорщину в 1956 році та Чехословаччину в серпні 1968 року. Після того, як Конгрес США схвалить допомогу, я впевнений, що члени ЄС чинитимуть сильний тиск на Орбана, щоб той зняв своє право вето. Якщо Орбан відмовиться, ключові члени ЄС, сподіваюся, просуватимуть пакет двосторонньої допомоги. Надання пакетів двосторонньої допомоги буде можливим, навіть якщо ЄС не може прийняти одностайне рішення через вето прем’єр-міністра Орбана.

– В українському парламенті заявили, що без американської допомоги уряд не зможе повністю виплачувати зарплати та пенсії, що може призвести до друкування гривні, спричиняючи інфляцію та девальвацію. Яким чином та де Україна зараз може взяти цей внутрішній ресурс для росту? 

– Противники допомоги Україні в США та ЄС шукають приклади корупції чи некомпетентності в Україні, які можна використати для виправдання припинення допомоги Україні, однак показники економіки України за останній рік здивували багатьох на Заході, однак Україна й надалі залежить від Заходу щодо військової та економічної допомоги, щоб задовольнити нагальні фінансові потреби уряду. Важливо, щоб економічна допомога з боку ЄС, Великої Британії та США тривала найближчим часом. Однак Україна повинна стати архітектором власної економічної долі. Українські патріоти в усіх політичних фракціях повинні усвідомлювати це і відновити свою відданість викорінюванню будь-якої корупції та некомпетентності, де б вона не була. Влада у Києві має і самостійно працювати на пошук коштів, які б додали динаміки розвитку економіки України, і разом з американськими партнерами. Проте не розраховуючи тільки на них. Шлях до фінансової незалежності України пролягає через реформи, ефективне управління та впровадження зобов’язань перед міжнародними партнерами. 

– Яких саме зобов’язань?

– Саме про це на зустрічі із президентом України ще у грудні наголосила голова МВФ Крісталіна Георгієва, і акцент вона зробила саме на фінансовому блоці вимог: від України чекають реформ для подальшого зміцнення бюджету, унеможливлення фінансових ризиків, забезпечення прозорості фінансів, а також управління державними інвестиціями. І саме для цього призначена пані Пріцкер (спеціальна представниця президента США Джо Байдена з питань відбудови України Пенні Пріцкер – Ред.). Від того, як Україна виконає свої зобов’язання, залежатиме і політичне майбутнє України, і фінансова допомога. Україна має потенціал для розвитку, зараз такий час, що всі готові допомагати і підтримувати, але є “але”.

– Які, наприклад?

– Узяти хоча б окремі судові справи, де держава судиться з приватним бізнесом. В складні для країни часи, бізнес та держава мають шукати компромісні рішення, працювати на одну мету: збереження держави та примноження прибутків для фінансування армії та соціального сектору. Будь-яке протистояння руйнує єдність і дає ворогу можливість грати на розʼєднанні. До прикладу, кейс “Укрінбанку” за яким та іншими подібними уважно слідкують в Конгресі. Це про фінансову установу, яка роками не приносять прибутку через непослідовні рішення суду і відсутність конструктиву з боку Фонду гарантування вкладів (ФГВФО). На мою думку, «Укрінком» має повноваження стягувати всі позики, видані ним на законних підставах, щоб мати кошти, необхідні для погашення ФГВФО. В іншому разі виграють лише недобросовісні позичальники, яких максимально влаштовує пропонована ФГВФО стратегія продажу активів банку на аукціоні, який в середньому приносить 5-7% від реальної вартості таких активів. Це крихти в порівнянні з 50-100 мільйонів доларів, які уряд може отримати від перезапуску роботи цієї фінустанови і її активів, стягнення боргів з боржників, які мають необхідні статки, проте не бажають платити. Тоді і вкладники отримають ці кошти, і бюджет держави отримає мільярдні надходження. Наразі ця справа перебуває на розгляді Верховного суду – найвищоі судової інстанції в Україні, і я сподіваюся, на обʼєктивне рішення суду в інтересах народу України. У мене є великі сподівання, що Українські чиновники розуміють важливість якнайефективнішого законного вирішення подібних питань, яке б відповідало інтересам усіх сторін – держави, добросовісних інвесторів, вкладників та сприяло б обороноздатності України.

– Якою є репутація України сьогодні в очах інвесторів?

– Репутація України вимірюється тим, наскільки судова система є незалежною від влади. “Телефонне право” негативно впливає на репутаційний капітал країни. Це не може не відображатися на подальшій інвестпривабливості. Вкладники цього банку – іноземні інвестори, зокрема з США, для яких повага до приватної власності є набагато більш цінним активом, ніж «Black Friday sale» від ФГВФО. «Репутація» – це довіра до ваших кроків сьогодні, які базуються на ваших виконаних обіцянках в минулому. Ці виконані обіцянки – запорука того, що з вами і в майбутньому захочуть співпрацювати. Усі розуміють: зараз складний час, проте особливо зараз самій Україні варто дотримуватись взятих раніше на себе зобов’язань. Верховенство права, незалежність судової системи, боротьба з корупцією та повага до приватної власності – це основа основ для усього цивілізованого світу. І, повертаючись до економіки та питання, де Україні брати ресурс для росту: чесні суди та повага до приватного бізнесу – єдина конструктивна позиція, яку розуміють інвестори. 

– Якою буде подальша політика щодо України?

– Політичні лідери у Вашингтоні та в ЄС не повинні повертатися спиною до мужніх борців за свободу в Україні, які використали менше 5% оборонних бюджетів Заходу, щоб знищити принаймні 50% звичайних військових можливостей Росії за 18 місяців. Ця трагічна війна в кінцевому підсумку закінчиться за столом переговорів, як і всі війни. Але Україна має бути з чіткими гарантіями безпеки.

Джерело

Юрист, колишня суддя ЄСПЛ про те, чи захищені в Україні банки та їх акціонери від свавілля при ліквідації

З 24 лютого 2022 року процес ліквідації був розпочатий щодо 8 банків. Цього року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи.

Попри війну в Україні процес виведення не зупинився. Так з 24 лютого 2022 року процес ліквідації був розпочатий щодо 8 банків. Цього року вперше в Україні під ліквідацію і позбавлення ліцензії потрапили не лише банки-банкрути, а й прибуткові установи. І весь цей процес відбувається без суду. Звісно власники, акціонери банків можуть оскаржувати рішення регулятора – НБУ, але загалом процес виведення банківської установи з ринку, якщо він запущений, є безповоротнім.

Цю практику критикують вже не один рік. Юристи заявляють про свавілля та безкарність, про наділення регулюючих органів надзвичайними повноваженнями, які виходять за межі їх юрисдикції та перетворюють Національний банк та Фонд гарантування вкладів фізосіб на інституцій, які можуть виступати і судом, і виконавцем вироку.

УНН вирішив розібратися, чи відповідає така практика Європейській конвенції з прав людини, яка зокрема захищає і право власності, яке стає суттєво обмеженим з початком процедури ліквідації банку. Та чи є компроміс між намаганням зберегти стабільність українського банківського сектору та правом власників (як фізичних, так і юридичних осіб) на судовий захист.

Для початку ми звернулися до Ганни Юдківської – партнера EQUITY Law Firm, Судді Європейського Суду із прав людини (2010-2022), Віцеголови Робочої групи ООН з питань свавільних затримань, Віцепрезидент Європейської спільноти міжнародного права.

Що про прийняту в Україні процедуру ліквідації банків говорить практика Європейського суду? Чи були звернення власників ліквідованих банків до ЄСПЛ і чи можуть вони розраховувати на справедливість та захист своїх прав – поговорили з Ганною Юдьківською.

– Ви багато років представляли України в ЄСПЛ. На що найбільше надходило скарг від наших громадян?

Я була суддею від України в ЄСПЛ протягом 12 років. Скарги від наших громадян надходили в принципі по всіх статтях Європейської Конвенції, але звичайно там були такі чемпіони серед статей Конвенції, такі як 5 стаття – незаконне тримання під вартою – на превеликий жаль органи слідства зловживають. І суди відповідно зловживають із обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Є в Європейському суді так звана процедура well established case law – це ті справи, які комунікуються групами, тому що це такі самі порушення, про які Європейський суд казав в контексті України багато разів.

Дуже багато скарг на порушення права на справедливий суд, і в кримінальних процесах і в цивільних процесах, багато скарг на порушення 1 статті 1 протоколу права власності… 8 стаття Конвенції – право на повагу до приватного життя.

Знизилася кількість скарг – це дуже позитивно – щодо 3 статті, катування на людське поводження, не можна сказати що їх зовсім немає, але прекрасно, що їхня кількість суттєво знизилася. Це стосується і як катувань, як таких – слідчими органами, майже немає таких скарг, і умов тримання під вартою. Знизилася кількість скарг на тривалість судового розгляду

Але те що видається сьогодні, що лежить на поверхні – ну якщо ми виносимо за дужки ситуацію пов’язану із війною, ситуацію яка триває з 14 року, якщо ми про це не говоримо, про наслідки воєнних дій, то чемпіоном є ситуація із свавільним затриманням і незаконним триманням під вартою

–          Європейська конвенція з прав людини, однак, як ми розуміємо вона захищає не лише фізичних осіб, але й юридичних? Чи часто юридичні особи скаржаться на порушення їхніх прав до ЄСПЛ?

Стаття 34 Європейської конвенції прямо говорить про те що суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими щодо одного з тих прав, які встановлені Конвенцією. Зрозуміло, що кількість скарг, які надходять від юросіб до суду вона нижче у порівнянні зі скаргами від фізосіб, тим не менш такі скарги є. Скарги і на порушення права власності, і на порушення права на справедливий суд, скарги наприклад за статтею 10 щодо порушення свободи слова, якщо мова іде про юрособу, яка є, наприклад, власником ЗМІ і так далі. Тобто так само як юрособи є сторонами в судових спорах в національних судах – так само вони можуть подавати і подають скарги до ЄСПЛ щодо порушення Конвенції

–          В Україні існує процедура ліквідації банків та позбавлення їх ліцензій, яка розпочинається фактично за одноосібним рішенням регулятора – НБУ. Чи відповідає така процедура вимогам Конвенції? Що з цього приводу каже практика Європейського суду?

Саме про це була справа, яку розглядав Європейський суд – “Фельдман і банк Слов’янський проти України”, там єдиною постановою НБУ, яку не можливо було оскаржити, було відкликано ліцензію банка-заявника та здійснено його ліквідацію. І тут суд розглянув скаргу банку на порушення 1 статті 1 протоколу – тобто право власності, і суд сказав, що хоча відсутність судового контролю над рішенням такого адміністративного органу як НБУ сама по собі не буде порушенням цього положення, тим не менш вона передбачає, що будь-яке втручання в право на мирне володіння своїм майном повинно супроводжуватися процесуальними гарантіями.

В цій справі, оскільки постанова НБУ, який не є незалежним органом, який користується дуже широкою свободою розсуду, який приймав це рішення без залучення самого банку з тим щоб він надав свої пояснення, не можна цю процедуру вважати захищеною від свавілля.

Більш того – не було ніяких ретроспективних засобів юридичного захисту, тобто не можна було звернутися до суду з оскарженням цієї постанови, відповідно втручання в право банка володіти своїм майном оскільки не супроводжувалося достатніми гарантіями проти свавілля було незаконним з точки зору конвенції.

– Чи має процедура ліквідації банків, на ваш погляд, починатися з судового процесу в якому буде доведено, що банк банкрут або ж порушив правила фінмоніторингу і тільки після цього переходити до процедури ліквідації та позбавлення ліцензії?

Це те питання, яке в принципі віднесене на розсуд національних органів. Так звичайно повний судовий перегляд адміністративного рішення, такого як рішення наприклад НБУ, він повинен … таке рішення повинне бути переглянуте судом, який має повну юрисдикцію, в тому числі юрисдикцію щодо визначення питань, які ви зазначили. Тобто чи був банк банкрутом, чи порушив він правила фінмоніторингу і таке інше.

Але яким чином це буде здійснено, до чи після, ці питання які Європейський суд залишає на розсуд держави. Головне, щоб тут існували гарантії проти свавілля і якщо таке рішення прийнято свавільно – щоб можна було повернути назад, повернути ліцензію і зробити так щоб юридична особа банк, який став вже жертвою такого свавілля – отримав компенсацію, був поновлений у своїх правах.

– Якщо банківська діяльність є фактично видом господарської діяльності акціонерного товариства, то чи не є процедура позбавлення банку ліцензії та його ліквідація за рішенням регулятора і без судових процедур, порушенням прав акціонерів? Як діяти акціонерам? Чи достатньо в українському законодавстві інструментів для захисту прав акціонерів у такому випадку?

Загальний принцип полягає в тому, що акціонери компанії не можуть розглядатися як жертви дій та заходів, які впливають на компанії. Тобто одне питання – якщо певна дія впливає на компанію, на банк, така як, наприклад, відкликання ліцензії, втручання в право власності банку.. акціонери тут не є жертвами. Акціонери є жертвами дій, які безпосередньо направлені на те щоб зачепити власне права акціонерів, їх можливості впливати на дії компанії. Якщо мова йде про права банку, компанії – то тут є правосуб’єктність компанії, вона залишається недоторканою

Так, є виключення з цього принципу, коли акціонери можуть скаржитися від імені компанії. Це якщо наприклад компанія і акціонери дуже тісно пов’язані, це відбувається коли є скажімо сімейний бізнес, сімейне підприємство – тут не можливо відокремити. Або в ситуації акціонери можуть подати скаргу, якщо, наприклад, той орган, який сьогодні керує компанією, внаслідок ліквідації, наприклад, такий як ліквідаційна комісія – він сам не зацікавлений в тому, щоб оскаржити ці дії, внаслідок яких цей ліквідаційний орган і призначений.

Але знову таки – тут треба розрізняти права компанії і права акціонерів компанії.

Джерело

Олег Маліневський радить переглянути повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виступає за судовий контроль над процедурами неплатоспроможності та ставить під сумнів роль Фонду в управлінні та ліквідації неплатоспроможних банків без достатнього нагляду.

“Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мають бути переглянуті, до Фонду має застосовуватися система контролю та стримувань. Таку думку у коментарі УНН висловив Віцепрезидент та Голова Комітету Судової практики Асоціації адвокатів України, керуючий партнер EQUITY Law Firm Олег Маліневський.

На мою думку, в цілому статус Фонду має бути переглянутий. Це навіть не державна інституція. Якщо ви подивитеся його статут – то це, по суті, юрособа, яка створена самими банками, які платять туди певні внески на утримання його, і досить дивно, що держава передає цій інституції всі повноваження на управління неплатоспроможних банків. Повинна бути система контролю та стримувань” – зауважив юрист.

Деталі

Він нагадав, що процедура ліквідації банків раніше була під певним судовим контролем.

“Це була загальна процедура банкрутства з певними винятками, які стосувалися саме банків. Але я б хотів звернути увагу, що за загальним правилом процедура банкротства має включати в себе суд, який перевіряє законність процедури, наявність неплатоспроможності, захищає та балансує інтереси всіх кредиторів, боржника та його акціонерів. Оскільки ФГВФО лише один з кредиторів, не зовсім зрозуміло, чому він заміняє роль суду та інших учасників загальної процедури. Ще більш дивна ситуація, коли банки не беруть кошти від населення – тобто у них немає вкладів, а отже фонд не набуває статусу кредитора чи іншого відношення до неплатоспроможного банку, але, тим не менш, саме фонд з’являється та починає ліквідовувати таку установу, продаючи її активи. Але при чому тут Фонд, якщо немає вкладів ніяких? Але якщо навіть Фонд стає одним із кредиторів, чому саме йому надаються повноваження на управління всім процесом ліквідації, де суд, де інші кредитори, де незалежні арбітражні керуючі?” – запитує Маліневський, додавши, що повноваження у загальній процедурі банкрутства є у Комітету кредиторів, а також у арбітражного керуючого – представника спеціальної професії, який має ліцензію Мін’юсту.

Під час процедури ліквідації банків арбітражного керуючого взагалі немає – його уособлює Фонд гарантування та ліквідатор, який є працівником Фонду, а це породжує конфлікт інтересів.

“До речі, з точки зору базових норм та принципів захисту прав людини і практики Європейського суду з прав людини, – оце поєднання повноважень, оцей конфлікт інтересів, цей судовий імунітет Фонду – це ще один доказ безпідставного втручання держави в мирне володіння майном, ненадання ефективних механізмів захисту прав особи – власників банків, інших кредиторів (в процесі ліквідації банку – ред.)”, – додав юрист.

Додамо

На його думку, повноваження Фонду мають бути розділені, а сам процес ліквідації може бути переданий, наприклад, суду за активної участі Національного банку України.

“І, звичайно, має бути обов’язок працювати з активами, стягувати кошти з боржників, а не лише продавати ці активи на аукціонах за будь-яку ціну. Також слід розширити повноваження щодо санації банків. Наприклад, коли акціонер банку готовий взяти на себе якісь витрати та зусилля по стягненню заборгованості, то напевно він повинен отримати відповідний інструментарій для здійснення такої діяльності. Мені здається, що тут виграють всі, і держава, і акціонери банку і в цілому інвестиційний клімат в банківському секторі України”, – додав юрист.

Джерело