Володимир Клименко – видатний український банкір, чий професійний внесок суттєво вплинув на український фінансовий сектор. Народився 29 липня 1958 року в місті Луганськ, тоді ще Української РСР, і відіграв ключову роль у розвитку банківської галузі України, зокрема, очолюючи «УкрІнБанк» (Український інноваційний банк).

Академічний фундамент Клименка розпочався у його рідному місті, де він закінчив Луганську середню школу № 25 у 1975 році. Потім він здобув вищу освіту у Ворошиловградському машинобудівному інституті, який закінчив у 1980 році, отримавши диплом інженера-механіка, зокрема, в галузі технології верстатобудування. На цьому його наукові пошуки не закінчилися: у 2001 році він закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, отримавши ступінь з фінансів. Ця освіта забезпечила йому міцне поєднання технічних і фінансових знань, підготувавши його до кар’єри в банківському секторі.

Володимир Клименко розпочав свою кар’єру в банківській сфері на початку 1990-х років. Найбільш помітною його роллю була посада голови наглядової ради УкрІнБанку, яку він обіймав протягом багатьох років. Під його керівництвом «УкрІнБанк» розширив свою діяльність, ставши ключовим гравцем у секторі фінансових послуг України. Стратегічне бачення та лідерство Клименка сприяли впровадженню інновацій, що зробило УкрІнБанк однією з провідних установ, які сприяють фінансовій доступності та підтримують розвиток малих і середніх підприємств (МСП).

Одним із значних досягнень Клименка в «УкрІнБанку» стала його ініціатива щодо підтримки різноманітних соціальних та культурних проектів в Україні. Завдяки його зусиллям банк долучився до численних благодійних заходів, починаючи від спонсорства стипендій для студентів у Києві та Луганську і закінчуючи просуванням художніх виставок українських митців. Його лідерство виходило за межі корпоративної сфери, демонструючи глибоку прихильність до соціальної відповідальності та розвитку української культури і філантропії.

Володимир Клименко завжди надавав пріоритет соціальній відповідальності поряд з банківською кар’єрою. Він є співзасновником благодійного фонду «Сила Єдності», який бере участь у різноманітних проектах, спрямованих на підтримку освіти, культури та розвитку інфраструктури в Україні. Серед його ініціатив – проект «Зробимо разом», спрямований на покращення громадської інфраструктури Києва. Цей проект об’єднав міську адміністрацію, приватний бізнес та громадян задля покращення міського ландшафту столиці України.

Клименко також долучився до підтримки Міжнародного кінофестивалю «Молодість», найпрестижнішої події в Україні, яка відзначає молодих кінематографістів. Його участь у фестивалі, починаючи з 2014 року, сприяла просуванню українського кіно на міжнародній арені. Крім того, його фонд надає стипендії студентам із соціально незахищених верств населення, сприяючи розширенню освітніх можливостей для наступного покоління українських лідерів.

За свій внесок у фінансовий сектор України та філантропічну діяльність Клименко отримав численні нагороди. Його лідерство в УкрІнБанку в поєднанні з соціальними ініціативами принесло йому широку повагу як у бізнес-спільноті, так і в суспільстві в цілому. Клименко був визнаний «Заслуженим економістом України», що підкреслює його значний вплив на економіку країни.

Якщо війна в Україні завершиться до 2025 року, але країна не матиме функціонуючого ринку капіталу, а її банківська система не кредитуватиме малі та середні підприємства (МСП), макроекономічні перспективи на 2025-2030 роки будуть обмежені кількома структурними викликами.

Хоча післявоєнне відновлення принесе потенційне зростання, низька ефективність фінансової інфраструктури, перспективи зростання інноваційних галузей та низький рівень кредитування бізнесу зупинять економічне зростання, іноземні інвестиції та створення нових робочих місць.

Обмежене економічне зростання та «сировинна пастка» нашої економіки
Без функціонуючого ринку капіталу Україні буде важко мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні інвестиції. Це суттєво обмежить можливості бізнесу фінансувати довгострокові проекти, інфраструктуру та технологічну модернізацію, необхідні для підвищення продуктивності. Відсутність фінансового посередництва на ринках капіталу також перешкоджатиме диверсифікації економіки, зберігаючи її залежність від традиційних сировинних секторів, наприклад, АПК.

Ми знаходимось в «сировинній пастці», адже наша економіка критично залежить від експорту сировини (зерно зокрема) або продукції з низькою доданою вартістю, в той час як вона імпортує більш складні товари з високою доданою вартістю (а імпортуємо ми навіть паливо та одяг).

Ми вразливі до коливань цін на сировинні товари, обмежені в створенні товарів з доданою вартістю. Історично — країни, що опинилися в пастці сировинної моделі експорту, часто є ціноутворювачами у світовій економіці, не маючи значного впливу на умови торгівлі. Водночас, вони платять надвисокі ціни за готову продукцію, що призводить до дисбалансів у торгівлі.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у нас було, як я пам‘ятаю, лише в 2006 році. В усі інші роки — негативне. Це також впливає на курс гривні. Бо ми отримуємо менше експортної валюти, ніж витрачаємо її на імпорт.

В українському експорті значною мірою переважає сировина — сільськогосподарська продукція (зерно, олійні культури), метали (залізо і сталь) та мінерали. У 2022 році близько 70% українського експорту складали сировина та сільськогосподарські товари.

З іншого боку, Україна імпортує переважно товари з високою доданою вартістю, такі як машини, електроніка, транспортні засоби та хімічна продукція. Така залежність від імпорту складних товарів відображає недостатньо розвинену промислову базу, що обмежує можливості країни виробляти та експортувати товари з вищою доданою вартістю.

Слабкий сектор МСП та створення робочих місць
МСП відіграють важливу роль у стимулюванні інновацій, зайнятості та економічної стійкості. Банківська система, яка не здатна кредитувати МСП, суттєво стримуватиме розвиток підприємництва та обмежуватиме створення робочих місць, особливо в містах, де малий бізнес має тенденцію до процвітання (включно з Києвом та іншими великими містами).

Відсутність доступних кредитів для МСП також перешкоджатиме появі сильного середнього класу, який є необхідним для довгострокового зростання внутрішнього споживання. Економіка США, наприклад, базується не тільки на великому бізнесі (включно з технологічними гігантами), але й на середньому класі, який має безперешкодний доступ до ліквідності.

Тобто, щоби жити «як в США», потрібно створити відповідні умови для зростання бізнесу та добробуту.

Дивіться, як банки кредитують малий та середній бізнес в різних країнах.

Польща: На МСП припадає близько 35-40% загального обсягу банківського кредитування. Польща має потужний сектор МСП, і банки все більше зосереджуються на кредитуванні МСП через їхню значну роль в економіці.

Румунія: На МСП припадає близько 25-30% загального обсягу банківського кредитування. Хоча обсяги кредитування МСП зростають, доступ до фінансування залишається проблемою для багатьох малих фірм у Румунії.

Німеччина: На МСП, відомі як «Mittelstand», припадає значна частка загального обсягу банківського кредитування, як правило, близько 45-50%. Банківський сектор Німеччини, зокрема місцеві ощадні банки (Sparkassen), відіграють ключову роль у фінансуванні МСП.

США: У Сполучених Штатах на МСП припадає близько 20-25% загального обсягу банківського кредитування. Хоча МСП відіграють вирішальну роль в економіці країни, значна частина кредитування припадає на великі корпорації та сектор домогосподарств.

В Україні цей показник складає близько 10-15%, згідно даних досліджень OECD SCOREBOARD 2024. Хоча я сумніваюсь в цьому показнику. Бо не знаю жодного малого чи середнього бізнесмена, хто отримує кредити на розвиток (створення нових робочих місць, закупівлю виробничого обладнання). Є випадки, коли середній бізнес (логістика, агро, рітейл) отримують кошти для покриття поточних операційних витрат. Але це дозволяє їм функціонувати, а не масштабуватись.

Нездатність залучати іноземні інвестиції
Нездатність України розвинути функціональний ринок капіталу також стримуватиме прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які мають вирішальне значення для відновлення повоєнної економіки.

Без прозорого, доступного фінансового ринку іноземні інвестори вважатимуть Україну надто ризикованою країною, надаючи перевагу більш стабільним, фінансово інтегрованим ринкам. Крім того, відсутність доступу до капіталу та ліквідності завадить українському бізнесу розширюватися та інтегруватися у глобальні ланцюги поставок, що призведе до подальшої економічної ізоляції країни.

У 2024 році рівень прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні буде значно нижчим, ніж у її сусідів, зокрема Польщі, Румунії та Естонії. Це пов’язано з низкою макроекономічних та геополітичних факторів. Зараз не говоримо про війну, а тільки про економіку.

Орієнтовний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення у 2024 році виглядає наступним чином:

Польща: 656,17 доларів США на особу

Румунія: $631,58 на особу

Естонія: $3 846,15 на особу

Україна: $114,29 на особу

На рівень ПІІ крім очевидних проблем з правоохоронними та судовими органами, прямо та негативно впливає відсутність фондового ринку в Україні.

Фондовий ринок дозволяє компаніям залучати акціонерний капітал шляхом випуску акцій, тим самим надаючи фірмам доступ до коштів для інвестицій в основні засоби, дослідження та розробки, а також проекти розширення. Відсутність фондового ринку в Україні обмежує можливості компаній отримати доступ до акціонерного фінансування.

Це обмежує їхню інвестиційну спроможність, що, в свою чергу, обмежує зростання продуктивності та загальне зростання ВВП. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження темпів нагромадження основного капіталу, що є критично важливим компонентом моделей економічного зростання, таких як модель Солоу, де нагромадження капіталу безпосередньо впливає на зростання.

Депозити в українських банках досягли рекордних 1,3 трильйона гривень, що свідчить про довіру серед частини населення. Однак це зростання розподілене далеко не рівномірно. Якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що половина цих депозитів зосереджена в руках менш ніж 1% вкладників, що свідчить про яскраво виражену нерівність у розподілі багатства.

Така концентрація багатства ставить гострі питання щодо фінансової системи України та її економічного здоров’я в цілому. Як такий викривлений розподіл впливає на економічну стабільність і що можна зробити для вирішення структурних проблем, які стоять за ним? Ця стаття має на меті дослідити ці питання, пропонуючи стратегічні рішення для сприяння більш справедливому та сталому економічному відновленню.

Концентрація багатства та економічна нерівність

Концентрація депозитів у невеликої частини населення свідчить про глибоко вкорінену економічну нерівність. Менше 1% вкладників контролюють половину загального обсягу депозитів, що відображає ширшу нерівність у розподілі доходів і багатства в українському суспільстві.

Така нерівність може мати довгострокові наслідки для соціальної мобільності та економічної участі. Коли багатство зосереджене в руках небагатьох, можливості широких верств населення накопичувати активи та інвестувати в своє майбутнє обмежені. Це не лише поглиблює розрив між багатими і бідними, але й обмежує загальний потенціал для широкого економічного зростання.

Крім того, вкрай нерівномірний розподіл багатства може підірвати соціальну згуртованість, що призводить до зростання розчарування серед економічно маргіналізованих груп. Історичні та сучасні приклади з усього світу демонструють, як стійка нерівність може сприяти політичній нестабільності та соціальним заворушенням, особливо в країнах, що перебувають на стадії економічного переходу або відновлення, як у випадку з Україною.

Наслідки для банківського сектору

На перший погляд, великий обсяг банківських депозитів свідчить про фінансову стабільність. Однак така концентрація створює ризики для загального стану банківської системи. Залежність від невеликої кількості заможних вкладників робить сектор вразливим до змін довіри серед цієї елітної групи. Якщо ці великі вкладники вилучать свої кошти через економічну чи політичну невизначеність, це може спровокувати кризу ліквідності в українських банках.

Більше того, середній клас — основа сталого економічного розвитку — виявляється недостатньо представленим з точки зору володіння депозитами. Здорова економіка залежить від широкої фінансової участі, коли значна частина населення робить заощадження та інвестиції. Той факт, що переважна більшість вкладників володіє відносно невеликою часткою загальних депозитів, свідчить про те, що фінансова система може бути не повністю інклюзивною, що обмежує її довгостроковий потенціал зростання.

Недостатня представленість середнього класу в накопиченні депозитів також вказує на глибокі економічні проблеми. Багато українців можуть не мати достатнього наявного доходу для заощаджень, що свідчить або про стагнацію заробітної плати, або про високу вартість життя, або і про те, і про інше. Ця тенденція посилює цикл, коли лише найбагатші мають можливість заощаджувати та інвестувати, тоді як решта населення виключена з процесу створення багатства.

Інфляційний тиск та роль монетарної політики

Рішення монетарної політики, такі як коригування процентних ставок або контроль над інфляцією, як правило, по-різному впливають на різні групи населення з різними доходами.

В економіці, де нечисленна еліта володіє більшістю депозитів, зміни в монетарній політиці можуть непропорційно сприяти або обтяжувати цю групу, водночас маючи мінімальний вплив на широкі верстви населення.

Наприклад, політика, спрямована на стримування інфляції шляхом підвищення відсоткових ставок, може забезпечити більший дохід для найбагатших вкладників, але збільшити вартість запозичень для громадян і підприємств з нижчими доходами.

Водночас інфляція знижує реальну вартість депозитів, що потенційно може спонукати найбагатших вкладників шукати альтернативні інвестиційні можливості- за кордоном або в більш волатильні класи активів. Це може призвести до відтоку ліквідності з вітчизняної банківської системи, посилюючи фінансову нестабільність.

Національний банк України (НБУ) стикається з делікатним балансом між управлінням інфляцією та забезпеченням того, щоб монетарна політика не збільшувала існуючий розрив у добробуті. Цілеспрямована політика, що сприяє фінансовій інклюзії, наприклад, стимулювання сімей із середніми та низькими доходами до заощаджень та інвестицій, може пом’якшити нерівномірний вплив інфляції та створити більш стійке економічне середовище.

Стратегічні рекомендації

Вирішення проблеми концентрації багатства в банківському секторі України потребує структурних реформ та цілеспрямованих заходів економічної політики.

Це перелік пунктів з мого бачення вирішення проблеми.

Впровадження прогресивної податкової системи, особливо орієнтованої на заможних громадян та великих вкладників, могло б забезпечити надходження для державних інвестицій у соціальні програми, освіту та охорону здоров’я. Це допоможе зменшити нерівність і сприятиме ширшій економічній участі.

Уряд та фінансові установи повинні надавати пріоритет ініціативам з підвищення фінансової грамотності та розширювати доступ до банківських послуг, особливо для малозабезпеченого населення. Заохочення ощадних програм та надання доступних кредитів може допомогти українцям зміцнити фінансову безпеку, що сприятиме більш справедливій участі в економіці.

В першу чергу — кредити (довгі та дешеві) потрібні для малого та середнього бізнесу, який у нас історично не має доступу до ліквідності.

Наразі банки більше зацікавлені в роботі з депозитними сертифікатами та ОВДП. Бо працювати з ними простіше — гроші збільшуються без ризиків, бо дивіденди гарантує держава (з коштів платників податків та міжнародної фінансової допомоги).

А бізнес кредитувати не хочуть, бо це ж потрібно працювати, аналізувати ризики тощо.

Заможні вкладники мають бути заохочені спрямовувати свої депозити у продуктивні інвестиції, наприклад, в інфраструктуру, відновлювану енергетику та технологічні сектори. Державно-приватне партнерство та сприятлива для інвестицій податкова політика можуть перенаправити бездіяльний капітал у галузі, які створюють робочі місця та стимулюють економічне зростання.

Політика, спрямована на освіту, професійну підготовку та підтримку підприємництва, може дати можливість більшій кількості українців увійти до середнього класу, що, в свою чергу, збільшить споживчий попит і стабілізує економіку. Інвестиції в малі та середні підприємства (МСП) також можуть допомогти диверсифікувати джерела доходів і створити можливості для висхідної мобільності.

Щоб запобігти раптовому відтоку капіталу з банківського сектору, регулятори повинні посилити вимоги до ліквідності та забезпечити адекватну капіталізацію банків. Розширення покриття страхування депозитів також може зміцнити довіру серед дрібних вкладників і зменшити залежність від великих концентрованих депозитів.

Вирішення цих проблем вимагає стратегічного, багатогранного підходу, який не лише перерозподіляє багатство більш справедливо, але й створює можливості для середнього та нижчого класів брати участь в економічному відновленні України.

Щоб сприяти взаємовигідній співпраці між Україною та Європейським Союзом (ЄС) у період з 2025 по 2030 роки, Україна повинна зосередитися на зміцненні своєї фінансової системи, банків та фондового ринку шляхом інтеграції до структур ЄС.

Така співпраця не лише прискорить економічний розвиток України, але й посилить її відповідність стратегічним інтересам ЄС.

Існує можливість для фінансової системи України отримати вигоду від посилення співпраці з ЄС шляхом впровадження передового досвіду та регуляторних рамок, подібних до тих, що використовуються в європейській банківській системі. Україна повинна зробити пріоритетом приведення свого фінансового законодавства у відповідність до стандартів ЄС.

Це підвищить довіру інвесторів і сприятиме більш безперешкодній інтеграції з європейськими фінансовими ринками.

ЄС надає фінансову допомогу країнам, що не є його членами, в обмін на проведення структурних реформ. Для України це може означати запровадження суворого фінансового контролю, механізмів прозорості та боротьби з відмиванням грошей. Прийняття сумісного з ЄС фінансового законодавства полегшить участь українських інституцій на ринках ЄС.

Партнерство з ЄС також може сприяти впровадженню в Україні сталих фінансів. ЄС робить значні інвестиції в «зелені» технології та фінанси в рамках своїх цілей щодо досягнення нульового рівня викидів, що може надати Україні цінну можливість отримати доступ до європейських «зелених» фондів. Випускаючи «зелені» облігації та інші фінансові інструменти, пов’язані зі сталим розвитком, Україна може залучити європейських інвесторів, зацікавлених у сталих інвестиціях.

Інтеграція з ЄС дозволить Україні модернізувати свій банківський сектор шляхом прийняття регуляторних стандартів ЄС та інновацій у сфері цифрового банкінгу, тим самим створивши більш конкурентоспроможний банківський сектор. Цього можна досягти за допомогою наступних заходів:

Гармонізація банківського законодавства: Прийняття банківського законодавства ЄС дозволить українським банкам здійснювати транскордонні операції з європейськими банками. Це сприятиме полегшенню руху капіталу та підвищенню якості фінансових послуг за кордоном.

Українські банки мають можливість прийняти Базель ІІІ, який регулює достатність капіталу та ризик ліквідності. Для українських банків життєво важливо прийняти ці заходи, щоб гарантувати, що вони зможуть протистояти системним ризикам і залишатися привабливими для інвесторів з ЄС.

Україна має можливість співпрацювати з ЄС для розвитку сучасної цифрової банківської екосистеми. ЄС приділяє значну увагу цифровій трансформації, яка охоплює цифрові фінанси та використання фінтех-інновацій. За допомогою європейського досвіду в цій сфері банківський сектор України може пройти модернізацію.

Розвиток українського ринку капіталу та його інтеграція до європейського ринку капіталу принесе значні економічні вигоди.

Український фондовий ринок може виграти від приведення своєї інфраструктури у відповідність до європейських норм, таких як MiFID II (Директива про ринки фінансових інструментів). Ця директива підвищує прозорість та захист інвесторів, що може зробити українські фінансові активи більш привабливими для європейських інвесторів.

Підвищуючи ліквідність та прозорість ринку, Україна може використати переваги Союзу ринків капіталу ЄС (СРК) на свою користь. Доступ до розгалужених ринків капіталу ЄС дозволить українським компаніям залучати кошти шляхом випуску акцій та боргових зобов’язань по всій Європі. Така інтеграція призведе до збільшення інвестицій та надасть українським підприємствам доступ до капіталу за нижчою вартістю.

ЄС здійснює інтеграцію різних національних фондових бірж. Україна має можливість налагодити партнерство з європейськими фондовими біржами, такими як Euronext, що сприятиме подвійному лістингу українських компаній та надасть більший доступ до європейського капіталу.

На додаток до технічного узгодження, стратегічне партнерство між Україною та ЄС матиме важливе значення. Вони будуть зосереджені, зокрема, на співпраці у критично важливих галузях: ЄС та Україна вже встановили стратегічне партнерство у таких ключових секторах, як сировинні ресурси та зелені технології.

Подальше розширення цієї співпраці на фінансові ринки та банківську сферу може значно посилити вплив цих партнерств. Встановлення стратегічних економічних партнерств може сприяти перехресним інвестиціям, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність обох країн на світових ринках.

Для того, щоб залучити більше ПІІ з ЄС, Україна повинна забезпечити права власності, зменшити бюрократичні бар’єри та дотримуватися правових стандартів ЄС. Це підвищить конкурентоспроможність України та зробить її безпечною країною для європейських інвесторів.

У 2024 році рівень прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні буде значно нижчим, ніж у її сусідів, зокрема Польщі, Румунії та Естонії. Це пов’язано з низкою макроекономічних та геополітичних факторів. Зараз не говоримо про війну, а тільки про економіку.

Орієнтовний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення у 2024 році виглядає наступним чином:

Польща: 656,17 доларів США на особу

Румунія: $631,58 на особу

Естонія: $3 846,15 на особу

Україна: $114,29 на особу

Чому у нас так мало інвестицій? Відповідь очевидна, але скажу ще раз.

Проблеми з корупцією та верховенством права в Україні продовжують негативно впливати на довіру інвесторів. Хоча Польща та Румунія все ще мають подолати деякі інституційні проблеми, вони досягли значного прогресу в удосконаленні управління відповідно до своїх зобов’язань перед ЄС. Зокрема, Естонія демонструє надзвичайно високі показники за глобальними індексами прозорості та легкості ведення бізнесу.

Україна зіткнулася з труднощами у впровадженні структурних реформ, необхідних для створення більш передбачуваного та прозорого бізнес-середовища, включаючи судову реформу та антикорупційні заходи.

Польща, Румунія та Естонія мають більш розвинену інституційну базу, зокрема, завдяки членству в ЄС, що забезпечує вищі стандарти управління.

З точки зору розміру ринку та інтеграції, Україна наразі перебуває у невигідному становищі.

Статус України поза межами ЄС означає, що вона не має автоматичного доступу до єдиного європейського ринку, яким користуються Польща, Румунія та Естонія. Це обмежує нашу привабливість як виробничого центру для експорту в інші європейські країни.

Хоча угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС пропонує певні переваги, вона не є настільки всеохоплюючою, як повноправне членство.

В свою чергу для вступу в Євросоюз необхідно гармонізувати наше законодавство з європейським.

Для України вкрай важливо привести свою правову систему у відповідність до європейських стандартів, гармонізувавши своє законодавство з acquis communautaire ЄС. Це особливо важливо в таких сферах, як конкуренція, захист навколишнього середовища, трудове законодавство та судова реформа.

Крім того, таке узгодження підвищить довіру інвесторів завдяки створенню стабільного та прозорого бізнес-середовища, що сприятиме залученню прямих іноземних інвестицій, які є життєво важливими для економічного зростання та післявоєнного відновлення України.

Привівши своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС, Україна отримає доступ до Єдиного ринку, що дозволить її товарам і послугам більш вільно і конкурентно переміщатися в межах європейської економічної зони.

Це життєво важливо для збільшення експорту та економічної інтеграції. Це сприятиме ширшим політичним реформам, таким як покращення врядування, зміцнення верховенства права та зниження рівня корупції. Це підвищить привабливість і стабільність України як партнера для співпраці з ЄС.

З геополітичної точки зору, наближення до норм ЄС дозволить Україні зменшити свою залежність від російського впливу, залучивши при цьому подальшу підтримку з боку ЄС та західних союзників. Хоча реформування правової та економічної бази є складним завданням, довгострокові переваги економічної стабільності, покращення управління та членства в ЄС роблять гармонізацію критично важливим кроком для майбутнього України.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

Джерело

У 2023 році банки України отримали понад 80 мільярдів гривень прибутку, а за перші сім місяців 2024 року — вже 70 мільярдів гривень. Це викликає суспільний резонанс, оскільки цей прибуток здебільшого ґрунтується на високих доходах, отриманих від депозитних сертифікатів НБУ, за якими виплати банкам склали понад 200 мільярдів гривень за 2,5 роки війни.

Як зазначається в макроекономічному огляді, що його випустив НБУ у вересні 2024 року, через цю політику банки стали однією з найприбутковіших галузей економіки, в той час як інші сектори, особливо реальний сектор, переживають складні фінансові умови.

Таке зростання прибутків банків можна пояснити монетарною політикою НБУ, що сприяла високим процентним ставкам за депозитними сертифікатами. Це дозволяло банкам акумулювати значні кошти, які виводилися з реального сектора економіки.

В умовах військового часу виникає моральний обов’язок. У ситуації, коли країна веде оборонну війну, було б розумно припустити, що держава має моральний обов’язок ставити на перше місце своє виживання, суверенітет і захист своїх громадян. З нашого боку було б упущенням не забезпечити адекватне фінансування армії, що є критично важливою частиною цього обов’язку.

Це сприймається як етичний дисбаланс, коли банки, підтримувані державними ресурсами, отримують надприбутки в той час, коли збройні сили стикаються з дефіцитом фінансування. Такі обставини призводять до суспільного занепокоєння і зниження довіри до фінансових і державних установ, особливо коли інші сектори, в тому числі військовий, недофінансовуються або стикаються з бюджетними скороченнями.

Банківська політика в Україні призвела до обмеження доступу підприємств до дешевих кредитів, що, як зазначено в огляді, ще більше послабило їхню конкурентоспроможність. НБУ фактично дотував банківський сектор за рахунок коштів платників податків, створюючи значні диспропорції в розвитку інших секторів економіки.

Згідно з даними з огляду НБУ за вересень 2024 року, ключова процентна ставка залишається високою через вплив геополітичних факторів і тиску на інфляційні показники. Як результат, відсоткові ставки на депозитні сертифікати НБУ залишаються на рівні, що дозволяє банкам отримувати значні доходи за рахунок державних ресурсів, при цьому не забезпечуючи належного кредитування реального сектору економіки.

Це створює додаткові виклики для бізнесу, який стикається з обмеженим доступом до фінансових ресурсів через високі ставки кредитування. Як зазначається в огляді, стабілізація енергетичної ситуації в серпні та пожвавлення економічної активності мали позитивний вплив на бізнес. Однак банки, замість підтримки економічного відновлення, зосереджені на отриманні прибутків через операції з державними сертифікатами, а не кредитування.

У законопроекті щодо збільшення податків пропонувалося підвищити податок на прибуток банків на 50%, що виглядало справедливим з огляду на надприбутки банків, отримані завдяки монетарній політиці НБУ. Однак рішення профільного комітету скасувати цю ініціативу викликає серйозну критику. Це рішення виглядає як захист інтересів банків на шкоду державному бюджету та суспільству в цілому.

За даними НБУ, податкові надходження у серпні 2024 року залишалися високими, зокрема, завдяки надприбуткам банків. Проте, скасування підвищеного податку на прибуток банків знижує можливість держави отримати додаткові доходи для фінансування критично важливих витрат, зокрема, на оборону та соціальну підтримку.

Водночас, у законопроекті підвищуються податки на працю та підприємництво, що значно збільшує податковий тиск на середній і малий бізнес, а також на громадян, які й так страждають від економічних наслідків війни. В огляді НБУ також вказується на зростання фінансового навантаження на реальний сектор через зростання вартості електроенергії та ослаблення гривні, що додатково погіршує умови для бізнесу.

Таким чином, уряд, фактично залишаючи банківський сектор без додаткового податкового навантаження, перекладає основний тягар на інші сектори економіки та на громадян. Це призводить до дисбалансу в податковій системі та посилення соціальної несправедливості.

Як зазначено у макроекономічному огляді НБУ, державний бюджет і надалі залишається залежним від міжнародної допомоги, а податкові надходження з реального сектора залишаються недостатніми для покриття всіх витрат. Скасування підвищеного податку на прибуток банків виглядає як спроба уникнути справедливого податкового навантаження на сектор, який найбільше виграє від державної монетарної політики.

Надприбутки банків, які фінансуються за рахунок платників податків, створюють серйозні економічні ризики, що підтверджує світовий досвід.

Державні кошти, які могли б стимулювати реальний сектор (МСБ, інфраструктуру, розвиток технологій, науки та інновацій), використовуються для підтримки банків. У результаті економіка втрачає потенційні інвестиції, що підтверджується досвідом Іспанії після кризи 2008 року, коли банки отримували допомогу, але не сприяли відновленню економіки.

Банки, які зосереджені на безризикових державних фінансових інструментах, не фінансують МСБ, що гальмує економічне зростання. Досвід Греції після кризи 2010-х років показує, що відсутність доступу до капіталу для бізнесу призводить до тривалої стагнації.

Надмірні витрати на підтримку банків тиснуть на державний бюджет, збільшуючи боргове навантаження. Нагадаю про наші (як держави) борги.

Станом на вересень 2024 року загальний державний та гарантований державою борг України становить 6,168 трильйона гривень (приблизно 152,2 мільярда доларів). Це включає як зовнішні, так і внутрішні зобов’язання. Зовнішній борг становить більшу частину — 4,456 трильйона гривень (72,3% від загальної суми, або 109,9 мільярда доларів), тоді як внутрішній борг — 1,711 трильйона гривень (27,7%, або 42,2 мільярда доларів).

Платники податків бачать, що їхні кошти спрямовуються на підтримку банків, що не вкладають у розвиток економіки. Це загрожує політичною нестабільністю, як було на Кіпрі у 2013 році, коли банки отримали державну допомогу, а громадяни зазнали значних втрат через жорсткі заходи економії.

Переважна підтримка банків створює асиметрію у фінансовій системі, коли реальний сектор недоотримує фінансових ресурсів. У більшості розвинених країн ЄС, таких як Німеччина, регулятори запобігають цьому через жорсткий контроль і регулювання банківської діяльності.

Саме тому, в ЄС неможливі високі відсотки за депозитами, адже політика примноження свого багатства «з повітря», а саме — грунтуючись на кулуарних домовленостях з банківським регулятором — неодмінно призведе до конфлікту між платниками податків та банкірами.

Банки, як впливові економічні суб’єкти, відіграють важливу роль у підтримці добробуту нації, особливо у складні часи. У громадян складається враження, що отримання прибутку від сприятливих умов, створених державною грошово-кредитною політикою (наприклад, високі прибутки від державних цінних паперів), без реінвестування в реальну економіку або внеску в критичні сектори, такі як оборона, не відповідає суспільному договору.

Ключовим питанням судової тяганини між ПАТ «Укрінком» та Фондом гарантування вкладів є визнання прав власності на права, укладені під попереднім ім’ям установи – ПАТ «Укрінбанк».

Прокоментував в інтерв’ю «Українським новинам» голова наглядової ради ПАТ «Укрінком» Володимир Клименко.

«Це одна й та сама компанія, яка має ідентичний код ЄДРПОУ. Ми змінили назву після того, як перестали бути банком, щоби не вводити людей в оману”. Директива ЄС 2014/59″ щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку, яка є невід‘ємною частиною гармонізації законодавства однозначно трактує такі проблемні взаємовідносини, як між «Укрінком» та ФГВФО», – зазначив банкір.

На його думку, якщо Україна не імплементує євродрективи в цій сфері, подальша євроінтеграція буде під питанням. «Для того, щоб вступити до ЄС, ми маємо адаптувати стандарти, які працюють в ЄС. І директиви ЄС “2014/59” є ключовими. Їх прийняття показує нашу готовність до змін. В протилежному варіанті ми лише імітуємо реформи»,- вважає Клименко.

ПАТ “Укрінком” вже 8 рік перебуває в судових процесах з Фондом гарантування вкладів, а все через небажання боржників банку повертати кошти установі. Сума боргових зобов’язань сягає понад $150 млн дол. США. І серед цих боржників солідні та відомі компанії, які, згідно офіційних даних, абсолютно прибуткові

Джерело

Одним з першочергових завдань на шляху до вступу України до Європейського союзу є повна гармонізація законодавства України із правовими стандартами Європейського Союзу. Особливо, що стосується імплементації євродиректив, таких як “Директива ЄС 2014/59” щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку.

Про це в інтерв’ю “Українським новинам” розповів банкір, Голова наглядової ради ПАТ “Укрінком” Володимир Клименко.

“Простими словами — без гармонізаціїї законодавства не буде інвестицій в Україну. Не буде інвестицій — доведеться піднімати податки. Економіка України не виживе в умовах відсутності закордонного інвестиційного фінансування та перманентного підвищення податків. Особливу увагу слід приділити прийняттю та імплементації євродиректив, таких як “Директива ЄС 2014/59″ щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку”, – прокоментував банкір.

Україна та ЄС продовжують спільний процес взаємної інтеграції, але цей шлях може зупинитись з причини небажання України виконувати євродирективи, які відносяться до сфери оздоровлення банківської сфери. ПАТ “Укрінком” вже 8 рік перебуває в судових процесах з Фондом гарантування вкладів, а все через небажання боржників банку повертати кошти установі. Сума боргових зобов’язань сягає понад 150 млн дол. США.

Джерело

Україна та ЄС продовжують спільний процес взаємної інтеграції, але цей шлях може зупинитись з причини небажання України виконувати євродирективи, які відносяться до сфери оздоровлення банківської сфери. ПАТ “Укрінком” вже 8 рік перебуває в судових процесах з Фондом гарантування вкладів, а все через небажання боржників банку повертати кошти установі. Сума боргових зобов’язань сягає понад $150 млн дол. США. І серед цих боржників солідні та відомі компанії, які, згідно офіційних даних, абсолютно прибуткові. Чи може Україна втратити динаміку інтеграції в ЄС, про це поговоримо Володимиром Клименко, банкіром та головою наглядової ради ПАТ “Укрінком”. 

Як ви оцінюєте нещодавно озвучені пропозиції щодо підвищення податків в Україні?

Коли економіка не генерує прибутки, єдиний спосіб швидко наповнити бюджет – це підвищити податки. Але основне питання в тому, чому економіка не зростає, в Україні на це відповідь відома: корупція та не прозорі правила гри. Про корупцію говорити не буду, це відповідальність відповідних органів, але я можу говорити про те, що може сприяти економічному зростанню – це інвестиції.

Чи можливі інвестиції в час війни?

Важливі прозорі правила гри та верховенство закону. Якщо у країні суди приймають рішення з оглядкою на когось впливового, а не на закон, тоді інвестори десять разів подумають перш ніж вкладати свої кошти в економіку країни, яка працює поза рамками верховенства закону. Лише за умов, коли закони однаково діють для всіх, можна досягти прозорості бізнес-середовища, зменшити корупційні ризики та забезпечити ефективне правосуддя. Тим більше якщо прийнято рішення на політичному рівні інтегруватись в ЄС. 

Які зміни інтеграція в ЄС несе в Україні?

Одним з першочергових завдань на шляху досягнення амбіційного курсу є повна гармонізація законодавства України із правовими стандартами Європейського Союзу. Мої слова підтверджують також позицію Уряду США. Простими словами — без гармонізаціїї законодавства не буде інвестицій в Україну. Не буде інвестицій — доведеться піднімати податки. Економіка України не виживе в умовах відсутності закордонного інвестиційного фінансування та перманентного підвищення податків. Це колапс.

Особливу увагу слід приділити прийняттю та імплементації євродиректив, таких як “Директива ЄС 2014/59” щодо процедур оздоровлення та виведення банків з ринку.

Це директива про повернення банків до активної фінансової діяльності після погашення заборгованості. Вірно?

Саме так. І це може стати одним з ключових драйверів економічного зростання. Адже сьогодні велика кількість активів банків заблоковані через затяжні судові процеси, які ініційовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) після так званого банкопаду в 2014-16 роках, який ініціювала колишня голова пані Гонтарєва. Схема дуже проста: активи банку, які тимчасово перебувають в управлінні Фонду гарантування вкладів, йдуть з молотка за 5% від їх реальної ринкової вартості. В мене одне питання, а звідки фонд може мати такі необгрунтовані права? Чи з такого розпродажу бюджет держави отримує щось? Очевидно що ні. Бюджет країни отримує більше, коли активи банку працюватимуть на прибуток, а це і податки, нові робочі місця, зарплати та розвиток економіки, а не розпродаж в стилі “black friday”. Тому євродирективи саме про захист здорової конкуренції, а не банальщини, яку продукують корупціонери. Їм не цікавий розвиток економіки, їм цікаво миттєве збагачення та покривання боржників банку, які не бажають повертати борги. 

Так а в чому суть судової тяганини між Укрінкомом та Фондом гарантування вкладів?

Цей процес триває понад 8 років. Ключовим питанням у справі є питання статусу ПАТ “Укрінком”, зокрема визнання за Позивачем прав власності на права вимоги за Кредитним договором, укладеним під його попереднім ім’ям – ПАТ “Укрінбанк”. Це одна й та сама компанія, яка має ідентичний код ЄДРПОУ. Ми змінили назву після того, як перестали бути банком, щоби не вводити людей в оману”. Саме ці євродирективи, які є невід‘ємною частиною гармонізації законодавства однозначно трактують такі проблемні взаємовідносини, як між “Укрінком” та ФГВФО.

Якщо Україна не імплементує євродрективи в цій сфері, що далі?

Подальша євроінтеграція буде під питанням. Для того, щоб вступити до ЄС, ми маємо адаптувати стандарти, які працюють в ЄС. І директиви ЄС “2014/59” є ключовими. Їх прийняття показує нашу готовність до змін. В протилежному варіанті ми лише імітуємо реформи. 

Так а боржники банку це розуміють?

Очевидно що так, але вони думають що можуть “проскочити” ці вимоги та просто не платити згідно своїх кредитних зобовʼязань, які гарантували у відповідній угоді, а це не мала сума – $150 млн.США. А тепер відрахуйте 5% від цієї суми, це, приблизно $7,5 млн.США. Ось на цю суму сподіваються наші боржники, це якщо Фонд гарантування вкладів переможе. Тому я говорю, що якщо ми хочемо йти в ЄС, ми маємо грати за цивілізованими правилами, а не за принципом девʼяностих – “борги повертають лише боягузи”. Тому справа “Укрінкому”, є показником готовності країни до реформ та змін в напрямку ЄС.

Джерело

Роль Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) в Україні, що є монополістом у галузі гарантування депозитів, досить важлива для забезпечення стійкості банківської системи країни. Проте, аналіз інших країн світу свідчить про те, що включення страхових компаній у процес гарантування вкладів підвищує ефективність та знижує ризики.

Один з прикладів — Німеччина, де в системі гарантування вкладів беруть участь страхові компанії. Таке рішення дозволяє зменшити ризики та забезпечити більшу стійкість банківського сектору. Дослідження Міжнародного валютного фонду (МВФ) свідчать про те, що диверсифікація гарантійних установ сприяє зменшенню системних ризиків та підвищенню довіри вкладників до банківської системи.

Крім того, система добровільного страхування депозитів може стати альтернативою монопольному підходу. Зокрема, у разі добровільного страхування банк сплачує відсоток від депозиту страхувальнику, а гарантує його нерухомістю. У разі неможливості повернення депозитів вкладникові, заставна нерухомість переходить до страхувальника. Це дозволяє створити більш конкурентне середовище, де банки самостійно обирають страхові компанії, з якими вони співпрацюють, тим самим закриваючи монополію ФГВФО.

Система гарантування депозитів у банках застосовується в багатьох країнах світу. Наприклад, у США існує Федеральна корпорація страхування депозитів (FDIC), яка страхує депозити до $250,000 на кожного вкладника у кожному банку-учаснику. У Канаді Канадська корпорація страхування депозитів (CDIC) страхує депозити до 100,000 CAD на кожного вкладника в зареєстрованих установах. В Мексиці Instituto para la Protección al Ahorro Bancario (IPAB) страхує депозити до 400,000 UDIs (приблизно 2.7 млн песо) на кожен рахунок. У Європейському Союзі всі країни-члени зобов’язані мати схему гарантування депозитів, що забезпечує захист щонайменше 90% депозиту до суми 20,000 євро. У Японії Японська корпорація страхування депозитів (DICJ) страхує депозити до 10 млн єн.

Повністю залежність ФГВФО від гарантування депозитів та виведення банків з ринку знижує розвиток банківського ринку в Україні. Зміна цієї системи на користь більшої конкуренції та відповідальних страхових компаній створить більш стійку та довірену банківську систему в Україні. Дослідження показують, що під час фінансових криз система страхування депозитів допомогла зберегти стабільність банківської системи та запобігла масовим вилученням коштів з банків. Залучення страхових компаній до процесу гарантування вкладів знижує рівень системного ризику та покращує загальну стійкість фінансової системи.

ФГВФО має значний вплив на рішення щодо ліквідації банків, що може мати системні наслідки для всієї банківської системи. Неправильні або необґрунтовані рішення призводять до втрати довіри до банківської системи і викликають масове вилучення депозитів вкладниками.

Дозвіл на страхування депозитів приватними страховими компаніями підвищує ефективність гарантування вкладів та знижує системні ризики. Приватні страхові компанії допомагають розподілити ризики між декількома установами та стимулюють конкуренцію. Запровадження приватного страхування депозитів сприяє підвищенню прозорості та підзвітності. Однак для успішної реалізації цього підходу необхідно врахувати всі можливі ризики та забезпечити належне регулювання та нагляд.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

Джерело

Крах економіки держави починається з неефективної банківської системи. Коли депозитів в банках більше, ніж кредитів. Бо кредити потрібні бізнесу на розвитку, вони збільшують попит на товари. А депозити, коли їх більше, вимивають гроші.

Станом на 2024 рік, депозитні вклади в українських банках займають значну частку фінансових активів. Банківська система України залучила велику кількість депозитів від населення та підприємств.

Наприклад, Raiffeisen Bank є найбільшим банком в Україні з активами на суму 844,41 млрд грн, що складає 21,58% ринку. ПриватБанк посідає друге місце з активами на суму 735,28 млрд грн, що становить 18,79% ринку, а Ощадбанк має активи на суму 607,45 млрд грн, що дорівнює 15,53% ринку.

Доречі, в лідерах два державних банки та один закордонний. А де українські комерційні банки? Відкрите питання, відповідь на яке знає Гонтарєва. Маю надію, що вона колись відповість. І на питання, і перед законом.
Високий рівень депозитів супроводжується недостатнім рівнем кредитування бізнесу, що може призвести до уповільнення економічного зростання та інвестиційної активності.

Банки надають перевагу зберіганню коштів у вигляді депозитних сертифікатів НБУ або інших низькоризикових інструментів, замість кредитування бізнесу, що стримує розвиток малого та середнього підприємництва.

Звичайно, щоби банк надав вам кредит, він має в когось взяти депозит. На цьому грунтується банківська діяльність як така. Але коли банки акцентують увагу на депозитах, заробляють на ОВГЗ та депозитних сертифікатах, то навіщо їм давати вам кредити?

Кредит — це ризик, а ОВГЗ в Україні — гроші з повітря, сплата яких гарантується державою. Схема працює чудово. Банк взяв ваш депозит — купив за нього ОВГЗ — заробив сам і виплатив вам відсоток.

Це своєрідна валютна спекуляція, вигідна виключно власникам великих капіталів, що прагнуть «заробляти» на них великі відсотки. В цей час бізнес, що має експортну перспективу та виробляє додану вартість, залишається без ліквідності. В умовах відсутності повноцінного фондового ринку та інструментів інвестицій (крім приватних) у виробників продуктів та послуг немає грошей на розвиток.

В умовах, коли в Україні залишається висока ключові ставки, це сукупно впливає на зниження темпів кредитування бізнесу в Україні.

Поясню в пунктах.

Висока облікова ставка: Облікова ставка НБУ, навіть після зниження до 13,5%, залишається значно вищою за рівень інфляції (3,2%). Це призводить до високих реальних процентних ставок, які банки використовують для кредитування бізнесу.

Високі ставки на інші інструменти НБУ: Ставки на депозитні сертифікати та кредити рефінансування також залишаються високими, що підвищує вартість запозичень для банків і, відповідно, для бізнесу.

Висока вартість кредитів: Бізнеси змушені брати кредити під високі відсотки, що збільшує вартість фінансування їхньої діяльності. Це робить нові проекти менш рентабельними і стримує інвестиції.

Зростання витрат на обслуговування боргу: Підприємства, які вже мають кредити, змушені витрачати більше коштів на обслуговування свого боргу, що зменшує їхні можливості для реінвестування та розвитку.

Зменшення попиту на кредити: Високі процентні ставки знижують попит на кредити серед бізнесу. Підприємства можуть відмовлятися від залучення кредитних коштів через їхню високу вартість.

Скорочення кредитування економіки: Згідно з даними, рівень банківського кредитування економіки за рік скоротився з 20% до 15% ВВП. Це свідчить про загальне зниження активності на ринку кредитування.

Конфлікт цілей: НБУ намагається одночасно проводити політику приваблення гривневих активів та стимулювання кредитування, що є суперечливими цілями. Високі ставки приваблюють депозити, але стримують кредитування.

Відволікання коштів: Політика строкових депозитних сертифікатів НБУ відволікає кошти, які могли б бути використані для кредитування бізнесу, на інструменти з вищою доходністю для банків.

Нестабільність та ризики: В умовах економічної невизначеності, викликаної війною та іншими факторами, бізнеси стають менш схильними до ризику та неохоче залучають додаткові кредити.

Відтік коштів з економіки: Високі ставки стимулюють відтік коштів з реального сектору в банківську систему, що обмежує доступність фінансування для бізнесів.

Високі реальні процентні ставки, створені політикою НБУ, значно ускладнюють кредитування бізнесу. Висока вартість кредитів знижує попит на них, а підприємства змушені витрачати більше на обслуговування вже існуючого боргу. Водночас, політика приваблення гривневих активів відволікає кошти з економіки, що ще більше обмежує доступність фінансування для бізнесу. Для покращення ситуації необхідно продовжувати знижувати процентні ставки та забезпечувати більш сприятливі умови для кредитування бізнесу.

Володимир Клименко
Голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

Джерело