ЗАХИСТ УКРАЇНИ ВІД ІНВЕСТОРІВ. ЯК ТСК ПРОТИСТОЇТЬ ПРИВАТНОМУ БІЗНЕСУ

Автор: Володимир Клименко, голова наглядової ради ПАТ «Укрінком»

Історія взаємовідносин нашої компанії ”Укрінком” з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вийшла на новий рівень. Раніше ми виграли більшість судів на свою користь.

Не вдаючись в глибокі подробиці, історія почалась саме з того, що НБУ забрав у ПАТ “Укрінбанк” банківську ліцензію. Після того ми змінили назву на ПАТ “Укрінком”.

Вісім років ми судимось за активи компанії та власну репутацію.

Зокрема постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 року та Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 року у справі № 826/14033/17 Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 залишено без змін.

Таким чином, в судовому порядку в рамках трьох інстанцій, в тому числі найвищою судовою інстанцією — Верховним Судом України — було підтверджено протиправність рішень НБУ та ФГВФО про запровадження тимчасової адміністрації та початок процедури виведення банку з ринку.

Минулого тижня нам стало відомо, що на адресу Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з захисту прав інвесторів, начебто надійшла заява на одного з наших позичальників зі скаргою на “Укрінком” Цю інформацію опублікувала Галина Янченко, секретар цієї комісії, на своїй сторінці в фейсбуці — https://www.facebook.com/halyna.yanchenko/posts/pfbid0a9eq7GzVK8U96P8cfart13TkBQnXZT3kVBypguGV37giejZYHrmj4BzoEA8xkVkVl

В свою чергу ми двічі відправляли адвокатське звернення та нашу заяву щодо ситуації з “Укрінкомом” на адресу вказаної ТСК.

Ми не отримали відповідь. Вочевидь пані Янченко має упередження щодо “Укрінком”. Розуміємо, що будь які розгляди нашого кейсу з залученням вище вказаної ТСК відбудуться без нашої участі.

Якщо нас не запрошують до розгляду та відмовляються від конструктивного діалогу в правовому полі — то будь яке рішення за участі ТСК буде упередженим та однобоким.

Це очевидно.

Ми вважаємо це продовженням кампанії з дискредитації “Укрінком”. Розуміємо, що цей позичальник, що відправив скаргу, це пан Андрій Табалов з компанії “Первомайський МКК”. Він брав кредит в “Укрінкомі”, а щоби не повертати — він наразі фінансує розміщення матеріалів в ЗМІ, де написана неправдива інформація про нашу компанію.

Пан Табалов вісім років користується кредитом і не обслуговує його. Загальна його заборгованість перед акціонерами та вкладниками “Укрінком” складає більше 230 мільйонів гривень.

Ми розуміємо, що пан Табалов хоче викупити заставне майно за 7% від його вартості. Щоби ФГВФО реалізував його через аукціон, а ПАТ “Укрінком”, який надав йому кредит, нічого не отримав.

Бо ФГВФО реалізує банківські активи за 5-7% від їх ринкової вартості.

Це схема, в якій Табалов перекладає обслуговування свого боргу на акціонерів та вкладників банку, на державний бюджет (з якого кредитують Фонд гарантування). Це дуже схоже на корупцію з залученням посадових осіб.

Стратегічна мета ПАТ “Укрінком” — виплатити гроші всім кредиторам та  вкладникам. Доступ до цих грошей ми отримуємо після перемоги у всіх судах, коли стягнемо борги з усіх неплатників. В тому числі — з пана Табалова.

Ми вже виплатили нашим вкладникам більше 1,6 млрд гривень. Фонд виплатив не набагато більше — 1,8 млрд.

Також вважаємо системну публікацію брехливої інформації про нас та ігнорування з боку ТСК інструментом тиску на Суд, де розглядаються справи “Укрінком”.

ФГВФО фактично забрав у мене банк і весь бізнес. Зараз вони хочуть, щоби я та інші акціонери не могли забрати свої гроші з банку.

Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України з захисту прав інвесторів наразі захищає права недобросовісного позичальника, який також має пряме відношення до падіння банку.

Він не повернув кредит і це стало однією з причин втрати ліквідності банка, яка призвела до протиправного рішення (згідно постанови Суду) про позбавлення нас банківської ліцензії.

Тобто, комісія з захисту інвесторів, та її голова Галина Янченко стали на бік тих людей, які на практиці знищують інвестиційний потенціал України.

Джерело