Хто має покрити воєнні втрати ПАТ «Укрінком»

Після окупації Криму та частини Донбасу ПАТ «Укрінком» (колишня назва — «Укрінбанк») утратило доступ приблизно до 30% кредитного портфеля. Держава досі не визначила джерело покриття цієї частини фінансового дефіциту.

Після 2014 року близько третини кредитного портфеля ПАТ «Укрінком», пов’язаного з Кримом, Донецькою та Луганською областями, перестало обслуговуватися. Позичальники припинили платежі, а заставне майно опинилося на територіях, де українські суди, реєстри та виконавча служба втратили можливість діяти.

Цей випадок порушує ширше питання державної політики. ПАТ «Укрінком» зберігає повний обсяг зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами за умов недоступності частини активів унаслідок збройної агресії. Українське законодавство залишає джерело фінансування такого розриву невизначеним.

Баланс, у якому бракує активів

Банківська модель проста. Установа залучає депозити та видає кредити. Повернення кредитів забезпечує кошти для розрахунків із вкладниками.

Умовний банк має 100 одиниць активів, 90 одиниць зобов’язань і 10 одиниць власного капіталу. Після втрати доступу до 30 одиниць активів у нього залишається 70 одиниць майна проти 90 одиниць боргів. Капітал акціонерів покриває перші 10 одиниць збитку. Для погашення решти 20 одиниць потрібне додаткове джерело.

Дефіцит можна закрити поверненням кредитів, продажем іншого майна, новим капіталом, компенсацією воєнної шкоди або списанням частини вимог кредиторів. Судове рішення встановлює обов’язок сплатити. Реальні кошти з’являються після повернення активів, залучення капіталу або виплати компенсації.

Заявлені 30% кредитного портфеля потребують незалежної перевірки. До остаточного збитку належать активи, втрата яких прямо пов’язана з окупацією. Аудит має врахувати стан позичальника до 2014 року, вартість застави, наявність поручителів, платежі після початку війни та можливість стягнення з майна на підконтрольній території.

Обов’язок перед вкладником зберігається

Депозит є грошовим зобов’язанням банку. Його розмір зберігається незалежно від результатів стягнення конкретного кредиту.

Стаття 625 Цивільного кодексу України зберігає обов’язок боржника виконати грошове зобов’язання за відсутності коштів. Війна впливає на строки, штрафи та оцінку вини. Основна сума боргу залишається. Це правило захищає вкладника від перенесення на нього ризиків кредитної політики банку.

Після виплати гарантованих сум Фонд гарантування вкладів набуває право вимоги до банку в межах фактично виплачених коштів. Вимоги Фонду до ПАТ «Укрінком» мають правову основу. Фонд стає кредитором і бере участь у процедурі задоволення вимог разом з іншими кредиторами.

Головне питання стосується джерела повернення коштів. Статус кредитора та визнана судом сума боргу визначають юридичні права Фонду. Фактичне погашення залежить від вартості доступних активів.

Суд визнав незаконність рішень державних органів

У 2015 році Національний банк визнав ПАТ «Укрінком», яке на той час мало назву «Укрінбанк», неплатоспроможним. У березні 2016 року регулятор відкликав ліцензію та розпочав ліквідацію. Керівництво компанії пов’язувало кризу ліквідності з воєнними втратами та заявляло про блокування залучення інвесторів. НБУ посилався на порушення нормативів ліквідності та невиконання плану фінансового оздоровлення.

Суди визнали протиправними та скасували рішення про відкликання ліцензії і початок ліквідації. Верховний Суд залишив ці рішення чинними. У 2024 році він також констатував тривалу правову невизначеність, спричинену відсутністю нового рішення НБУ щодо статусу установи після скасування попередніх актів.

Скасування регуляторних актів підтвердило незаконність конкретних дій НБУ і Фонду. Фінансовий стан ПАТ «Укрінком» потребує окремої оцінки. Судова перемога залишила відкритими питання відновлення активів, утрачених через окупацію, та наслідків багаторічного обмеження роботи з кредитним портфелем.

Хто має покрити різницю

Перед вкладником відповідає ПАТ «Укрінком». Акціонери першими несуть збитки в межах власного капіталу. Російська Федерація відповідає за підтверджену шкоду, спричинену агресією та окупацією. Україна може відповідати за додаткові збитки, завдані незаконними рішеннями або бездіяльністю її органів.

Кожен вид відповідальності потребує окремого розрахунку.

У 2025 році Господарський суд Луганської області присудив ПАТ «Українська інноваційна компанія» майже 132 млн доларів збитків з Російської Федерації. Суд пов’язав їх із втратою майна та неможливістю задовольнити кредиторські вимоги через окупацію Криму, частини Донецької та Луганської областей. Це рішення підтвердило причинний зв’язок між російською агресією та конкретною втратою активів ПАТ «Укрінком».

Наступним етапом є виконання рішення українського суду. Для цього потрібні доступні російські активи, міжнародний механізм стягнення або майбутній компенсаційний фонд. Міжнародний Реєстр збитків охоплює шкоду, завдану з 24 лютого 2022 року. Втрати ПАТ «Укрінком» 2014–2015 років перебувають поза його часовими межами.

Який механізм потрібен державі

Україні потрібен загальний закон для підприємств і фінансових установ, які втратили активи через окупацію після 19 лютого 2014 року.

Незалежний аудит має визначити чистий воєнний збиток за кожним активом. Із суми вимоги слід відняти отримані платежі, страхове відшкодування, кошти поручителів, вартість доступного майна та звичайне довоєнне знецінення.

Після перевірки держава може видати спеціальне свідоцтво або облігацію воєнної вимоги. Такий інструмент визнаватиметься активом у процедурі банкрутства та передаватиметься кредиторам. Його погашення відбуватиметься за рахунок конфіскованих російських активів, репарацій або міжнародного компенсаційного фонду.

Державне фінансування має супроводжуватися переходом до України прав вимоги до Росії, позичальників, поручителів і заставного майна. Ця конструкція запобігатиме подвійному відшкодуванню.

Вимоги Фонду гарантування також можна розділити за походженням збитку. Звичайні банківські втрати погашатимуться з майна боржника. Підтверджена воєнна шкода може бути відстрочена або обміняна на державний інструмент воєнної вимоги.

Справа ПАТ «Укрінком» показує прогалину, яка стосується всієї економіки. Держава вимагає повного виконання зобов’язань і досі не створила механізму перетворення доведених втрат від окупації на актив для розрахунку з кредиторами.

За чинної моделі економічну ціну російської агресії сплачують українські вкладники, фінансові установи, кредитори, акціонери та система гарантування вкладів.